Receipt & Release Statement: підпис (не) можна відкликати

У справах, пов’язаних з виплатою контрактної компенсації найближчим родичам моряків (англ. “next of kin”, детальніше див. Next of kin: родич, друг чи спадкоємець?), в Україні та за кордоном широко практикується підписання такими вигодонабувачами заяви спеціального змісту про звільнення судновласника від зобов’язань при одержанні виплати (англ. “Receipt & Release Statement”, далі – «R&R»). До речі, типова форма R&R передбачена Конвенцією про працю в морському судноплавстві, 2006 р. (англ. «Maritime Labour Convention», скор. «MLC, 2006»), а саме у додатку B4-I. Суть та характер R&R неодноразово були предметом запеклих суперечок в українських судах. Натомість, справи вказаної категорії зазвичай не доходили до стадії касаційного оскарження, що негативно впливало на формування такої необхідної судової практики та призводило до збільшення випадків зловживань позивачами своїм правом на позов та відвертого шантажу судновласників та P&I клубів.

Чи змінилась ситуація на даний момент? Проаналізуємо на прикладі останньої справи з практики ЮФ «АНК».

Фабула справи

У квітні далекого 2014 року український моряк був найнятий іноземним судновласником в якості члена екіпажу для роботи на т/х «CARDINAL» (IMO: 9274575, прапор: Республіки Маршаллові Острови) на посаді електромеханіка.

За звичайною процедурою, перед укладенням трудового контракту, моряком було надано судновласнику документи, які підтверджують його кваліфікацію, а також результати проходження передрейсового медичного огляду з висновком про стан його здоров’я, а саме щодо його придатності для роботи у морі.

Моряк доєднався до екіпажу в одному з іноземних портів. Однак, на другий день роботи на борту судна, він був знайдений мертвим.

Судновласником негайно було розпочато розслідування загадкової смерті, оскільки якщо моряк до рейсу був абсолютно здоровий, як свідчило медичне свідоцтво моряка, видане за результатами передрейсового медогляду, що могло стати причиною раптової зупинки його серця та дихання у віці 56 років? Саме така причина смерті була зазначена за результатами розтину, який був здійснений у Індії.

Після завершення всіх необхідних процедур та оформлення документів, тіло моряка було забальзамоване та репатрійоване в Україну для поховання.

Оскільки колективним договором, який згідно трудового контракту розповсюджувався на трудові відносини між моряком та судновласником, було передбачено компенсацію на випадок смерті моряка у розмірі більше 95 тис. дол. США, його дружина, як призначений ним на цей випадок найближчий родич (англ. «next of kin») звернулась до судновласника з проханням про виплату компенсації та додатково витрат на поховання.

Судновласник добровільно погодився відшкодувати сім’ї померлого моряка витрати на поховання. Натомість, для прийняття рішення про наявність або відсутність підстав для виплати компенсації у зв’язку зі смертю, необхідно було дочекатись результатів розслідування, в рамках якого було зроблено низку запитів, в тому числі до медичного центру, який видав медичне свідоцтво за результатами проходження моряком перед рейсового медогляду.

У відповіді на запит судновласника, медичний центр заявив, що померлий моряк у його медичній картотеці та базі даних не обліковується, медичний огляд не проходив, а медичне свідоцтво, яке було надано на підтвердження його придатності для роботи у морі, центром не видавалося, тобто є підробкою.

Водночас, колективним договором було передбачено, що невиконання моряком свого обов’язку з проходження перед рейсового медогляду або надання недостовірних відомостей про стан свого здоров’я можуть мати наслідком втрату права на отримання компенсацій, в тому числі компенсації у зв’язку зі смертю.

Враховуючи всі з’ясовані обставини, судновласник повідомив дружині моряка своє рішення про відмову у виплаті компенсації.

Однак, родина моряка (дружина та син) продовжувала наполягати на виплаті хоча б якоїсь компенсації, посилаючись на втрату єдиного годувальника та тяжкий матеріальний стан.

З огляду на неодноразові прохання сім’ї, а також розуміючи тяжкість їх втрати, судновласником було запропоновано вдові моряка виплату одноразової компенсації у розмірі 30 тис. дол. США та всіх документально підтверджених витрат на поховання, в якості повного та остаточного врегулювання всіх претензій, з якою вона погодилась, підписавши, відповідно до усталеної практики врегулювання аналогічних ситуацій, так званий «реліз» (англ. “Receipt & Release Statement” або “R&R”), який був посвідчений нотаріально.

Судновласник, в свою чергу, виконав свою обіцянку та виплатив обумовлену суму компенсації.

Натомість, через два роки після виплати, у 2017 році вдовою було подано проти судновласника позовну заяву до місцевого суду про стягнення «недоплаченої» компенсації у розмірі більш ніж 64 тис. дол. США, а також моральної шкоди у розмірі 10 тис. дол. США.

Чим обґрунтований позов?

Оминаючи факт наявності R&R, позивачка ґрунтувала свій позов на твердженні, що судновласник виконав своє зобов’язання щодо виплати контрактної компенсації у зв’язку зі смертю моряка не в повному обсязі, а платіж у сумі більш ніж 31 тис. дол. США, сам факт якого не заперечувався, був лише частиною компенсації на яку вона розраховувала, а тому заявила до стягнення додаткових 64 тис. дол. США та 10 тис. дол. США моральної шкоди за нібито завдані їй судновласником моральні й фізичні страждання.

Хід судового розгляду

Варто відзначити, що іноземний судновласник з головним офісом у Нью-Йорку (США) дізнався про судову справу проти нього лише після того, як у 2021 році було ухвалено заочне рішення про задоволення позову, хоча, як потім з’ясувалося, українським судом направлялось доручення до компетентного органу США щодо вручення повістки про виклик, яке не було виконане у зв’язку з недотриманням вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року та несплатою збору у розмірі 95 дол. США.

Тим не менш, дізнавшись про справу, іноземний судновласник ініціював перегляд заочного рішення подавши відповідну заяву, яка була судом задоволена, а заочне рішення відповідно скасоване з призначенням справи до нового розгляду, де судновласник отримав можливість довести до відома суду всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Позиція судновласника

Судновласник, звісно, не визнавав позовні вимоги у повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що:

по-перше, у нього не виникло обов’язку з виплати контрактної компенсації з огляду на надання моряком при укладанні трудового контракту недостовірних відомостей про стан свого здоров’я, зокрема, надання підробленого медичного свідоцтва, що є самостійною підставою для відмови у виплаті компенсації згідно умов колективного договору;
по-друге, судновласник добровільно сплатив позивачці більше 31 тис. дол. США, як виняток та на підставі підписаного нею та посвідченого нотаріально релізу R&R у якому вона підтвердила відсутність будь-яких претензій та вимог до судновласника, а також відмовилась ініціювати проти нього будь-які судові процеси в будь-яких юрисдикціях;
по-третє, R&R є одностороннім правочином, який, тим не менш, має обов’язковий характер для обох сторін, а тому отримавши узгоджену суму, позивачка не має права на додаткові виплати;
нарешті, має місце суперечлива поведінка позивачки, яка не відповідає її попередній поведінці та підписаній заяві, а тому має застосовуватись доктрина «venire contra factum proprium» (заборона суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі – «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Судновласником було надано суду всі необхідні докази, в тому числі оригінал R&R, підписаного позивачкою, нотаріально-посвідчену заяву свідка, докази виплати компенсації згідно релізу та інші.

Чи можна відкликати підпис під релізом?

Цікаво, що після надання на огляд Суду підписаного позивачкою релізу R&R, останньою було надано копію заяви про відкликання релізу з проханням вважати його недійсним з посиланням на вплив тяжких обставин в момент його підписання. На думку позивачки, реліз – то просто заява, підпис під якою можна відкликати, зробивши це у будь-якого нотаріуса.

Вплив війни на судовий процес

З огляду на те, що справа перебувала на розгляді Херсонського міського суду Херсонської області, після початку повномасштабного вторгнення та окупації Херсону розгляд справи був неможливий.

Не дивлячись на те, що розпорядженням Верховного Суду територіальна підсудність судових справ вказаного суду була визначена спочатку за Малиновським районним судом м. Одеси, а потім за Білозерським районним судом Херсонської області, відновлення судового провадження з матеріалів справи, що містились в електронній формі, за клопотанням судновласника, затягувалось та перспективи поновлення провадження були непередбачуваними.

Натомість, після визволення Херсону у листопаді 2022 року, виявилось, що матеріали вказаної судової справи дивом вціліли не дивлячись на те, що будівля суду неодноразова перебувала під обстрілом.

Після відновлення роботи суду, справа була призначена до розгляду у травні 2024 року.

Що вирішив суд?

За результатами нового розгляду суд у задоволенні позову вдови моряка відмовив у повному обсязі. Відповідне рішення було ухвалено судом у липні 2024 року.

Суд встановив, що рішення судновласника про відмову у виплаті контрактної компенсації у зв’язку зі смертю моряка було достатньо обґрунтованим та відповідало положенням контракту та колективного договору.

Водночас, суд дійшов висновку, що не дивлячись на те, що відмова від одностороннього правочину передбачена ст. 214 Цивільного кодексу України та мала бути вчинена в такій самій формі, в якій він був здійснений, що формально було виконано позивачкою, остання не повернула компенсацію, яку вона отримала на підставі R&R, а тому відмова від правочину насправді не відбулася, а R&R є дійсним та тягне правові наслідки для позивачки.

За таких обставин, суд не знайшов правових підстав для сплати будь-яких додаткових сум на її користь та встав на сторону судновласника прийнявши важливе рішення для практики судових спорів про стягнення компенсації за трудовими контрактами моряків.

Судова практика

Судова практика по цій категорії спорів почала формуватись лише з грудня 2019 року, коли Верховним Судом було ухвалено постанову по подібній справі № 501/3065/16-ц (т/х «CROWN TOPAZ»).

У вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що підписаний та посвідчений нотаріально R&R є одностороннім правочином, який має обов`язковий характер для обох сторін, не зважаючи на те, що підписує його тільки одна сторона, оскільки створює обов`язки не лише для позивача. Крім того, як зазначив Верховний Суд, в англійському праві одним із способів досудового вирішення спорів є укладення документу, і тому заява про отримання компенсації та звільнення від відповідальності прирівнюється до договору.

Верховний Суд також дійшов висновку, що оскільки позивачем у судовому порядку R&R недійсним не визнавався, наслідки недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції не застосовувались, тобто гроші позивач не повертала, а доказів того, що вона укладала заяву під впливом тяжких обставин не надано, відсутні підстави вважати вказану заяву недійсною.

Висловився Верховний Суд також і щодо іншої подібної справи № 522/3586/20 (т/х «MILITOS»), постанову по який було ухвалено нещодавно у червні 2024 року.

У вказаній справі Верховний Суд зауважив, що отримавши компенсацію моральної шкоди, яка за розпискою могла бути завдана як роботодавцем, так і будь-якими іншими особами, незалежно від змісту правовідносин, але за ознакою дій, пов`язаних зі службою на судні та/або хворобою і подальшою смертю, позивач вчинила юридично значущу дію, що позбавляє її права повторного пред`явлення претензій щодо відшкодування моральної шкоди.

Крім того, Верховний Суд також дійшов висновку, що звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди після отримання відповідної компенсації у розмірі 96 тис. дол. США свідчить про порушення позивачем принципу заборони суперечливої поведінки (лат. «venire contra factum proprium») та статті 3 ЦК України, а тому суди попередніх інстанції обґрунтовано відмовили у задоволенні позову у цій частині з наведених мотивів.

Замість епілога

Отже, важливі висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у вищенаведених постановах Верховного Суду узгоджуються з висновками Херсонського міського суду Херсонської області по справі т/х «CARDINAL», що свідчить про тенденцію визначення українськими судами R&R як одностороннього правочину, який має обов’язковий характер для обох сторін, що відповідає міжнародній практиці та досвіду застосування R&R та, безумовно, є позитивним сигналом.