Закон про адміністративну процедуру = клієнтоорієнтованість посадовців

Повідомляємо про те, що 15.06.2022 р. був офіційно опублікований Закон України «Про адміністративну процедуру» (далі – Закон), прийнятий Верховною Радою ще 17.02.2022 р.

Новий Закон реформує виконання органами виконавчої влади та місцевого самоврядування (далі разом – орган влади) адміністративних функцій:

• з надання адміністративних послуг (які надаються як безпосередньо органами влади, так і через ЦНАП або Дію), тобто функцій з видачі дозвільних та інших документів за заявою фізичних та юридичних осіб;

• інших функцій, результатом яких є прийняття рішення, спрямованого на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов’язків особи (видачі приписів та накладення санкцій за результатами перевірок, розгляду скарг осіб і т.д.).¹

Загалом Закон як єдиний уніфікований акт максимально повно та детально описує усі процедури, які виникають при виконанні органами влади вище перелічених адміністративних функцій: починаючи від порядку та строків повідомлення особи про розгляд її питання органом влади, закінчуючи порядком виконання рішення, прийнятого органом влади.

При цьому треба враховувати, що на сьогоднішній день у кожного органу влади існують власні процедури виконання адміністративних функцій, затверджені на рівні Кабміну, міністерства або іншого органу виконавчої влади. Метою ж нового Закону саме і є приведення їх до одноманітності, встановлення єдиних стандартів, правил і процедур, які будуть регулювати адміністративну діяльність більшості органів влади.

Так само, як і з прийняттям Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який започаткував приведення до єдиних стандартів порядків здійснення перевірок багатьох органів влади, новий Закон має бути імплементований на рівні підзаконних актів окремих органів влади, які регулюють надання адміністративних послуг, здійснення заходів після закінчення перевірок (накладення санкцій, оскарження результатів), тощо.

Враховуючи необхідність внесення змін до великої кількості документів, які сьогодні регулюють адміністративні процедури різних органів влади, більшість положень нового Закону наберуть чинності лише через півтора роки – 15.12.2023. Адже без імплементації його положень на практиці виникатимуть конфлікти з приводу суперечностей між новим Законом та існуючими до його прийняття процедурами.

Так, новий Закон вже сьогодні зобов’язує Кабмін розпочати заходи по оновленню нормативної бази у відповідності до його положень, чим дає старт для адміністративної реформи, метою якої є уніфікація адміністративних процедур на кшталт країн Євросоюзу, закріплення принципів клієнтоорієнтованості, прозорості та передбачуваності діяльності органів влади.

Враховуючи вищезазначене, ми пропонуємо розглянути основні положення Закону, які є дороговказом для подальшої реформи, яка має закінчитися до кінця 2023 року.

1. Стабільність та передбачуваність прийняття рішень

Так, новий Закон містить положення, які мають забезпечити уніфікованість та одноманітність підходів та прийнятих органами влади рішень у схожих питаннях та правовідносинах:

• при зміні оцінки та висновків в однакових чи подібних справах, орган влади зобов’язаний надати належне обґрунтування такої зміни;

• висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх органів влади.

Вищенаведені правила мають обмежити свавілля та суб’єктивний підхід при прийнятті рішень органами влади.

2. Презумпція правомірності дій та вимог особи

Новий Закон встановлює наступні презумпції на користь бізнесу:

– дії та вимоги особи є правомірними, доки інше не буде доведено під час розгляду та/або вирішення справи;

– сумніви щодо правомірності дій та вимог особи, що виникають внаслідок неоднозначного (множинного) трактування норми права, повинні тлумачитися органом влади на користь їх правомірності.

3. Отримання необхідних документів самим органом влади

Закон встановлює обов’язки органу влади самостійно збирати документи, необхідні для прийняття ним рішень:

– орган влади не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у його володінні або у володінні іншого органу влади, підприємства, установи або організації, що належать до сфери його управління;

– орган влади не може зобов’язувати особу самостійно отримувати документи, якщо такий обов’язок не визначено законом;

– орган влади не має залучати особу до витребування документів та відомостей, отримання погоджень та висновків, необхідні для вирішення справи.

Вищенаведені норми обмежують органи влади у затвердженні ними підзаконних процедур, які ставлять вирішення питання у залежність від діяльності ще одного або декількох органів влади, від яких треба отримати довідку, погодження і т.д.

4. Єдиний загальний строк розгляду питання

Новий Закон встановлює єдиний загальний строк виконання усіх адміністративних процедур за заявою особи – протягом розумного строку, але не більше тридцяти календарних днів після надходження заяви (крім випадків, коли законом визначено інший строк вирішення окремого питання).

Хочемо зазначити, що наразі діє аналогічний загальний тридцятиденний строк розгляду заяв, передбачений Законом «Про звернення громадян», який за аналогією застосовується не лише до фізичних, але й для юридичних осіб. А з моменту набуття чинності новим Законом положення Закону «Про звернення громадян» до адміністративних процедур вже не застосовуватимуться.

5. Безпосередня участь особи у розгляді питання щодо неї

Новий Закон встановлює єдині уніфіковані процедури, які дозволяють особі знати про розгляд її питання, мати можливість давати пояснення і т.д.:

– особа має право бути заслуханою, надавши пояснення та/або заперечення до прийняття органом влади рішення, яке може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи;

– запрошення учасника розгляду справи здійснюється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня відповідної процедурної дії і т.д.

Таким чином на рівні закону закріплюються строки та порядок розгляду питань, а також правила участі у адміністративних процедурах приватних осіб.

6. Самостійний вибір органу звернення особою

Також Закон встановлює право вибору органу, що має необхідну компетенцію, незалежно від місця проживання та місцезнаходження заявника, якщо інше не передбачено законом та крім питань, пов’язаних з нерухомим майном, які розглядаються за його місцезнаходженням.

7. Процедура залишення заяви без руху

Закон ліквідує можливість відмови органу влади у розгляді заяви з формальних підстав:

– якщо заяву подано з порушенням вимог, заявнику надсилається повідомлення про залишення заяви без руху із переліком виявлених недоліків протягом трьох робочих днів з дня отримання заяви, а в разі особистого звернення із заявою – негайно (за можливості) під розписку;

– у разі усунення заявником недоліків у встановлений органом влади строк, заява вважається поданою в день її первинного подання;

– не допускається повторне залишення без руху заяви, в якій усунуто виявлені недоліки, зазначені в повідомленні про залишення заяви без руху;

– у разі якщо вирішення порушених у заяві питань не належить до компетенції відповідного органу влади, він невідкладно надсилає її за належністю до іншого органу, про що письмово повідомляється заявник.

Підсумовуючи вищезазначене, Закон містить прогресивні норми, які спрямовані на забезпечення прозорості діяльності органів влади та прийняття ними одноманітних рішень у рамках чітко визначеної процедури.

Будемо сподіватися на найскоріше приведення нормативних актів у сфері адміністративної діяльності у відповідність до вимог Закону та неухильне виконання його положень усіма посадовими особами на всіх рівнях.