Скасування ліцензій з посередництва у працевлаштуванні за кордоном та впровадження декларацій
Повідомляємо про прийняття Верховною Радою проекту Закону про захист трудових мігрантів та боротьбу з шахрайством у працевлаштуванні за кордоном (надалі за текстом – Закон), яким скасовується вимога з наявності ліцензії з посередництва у працевлаштуванні за кордоном та впроваджується замість цього Декларація про провадження господарської діяльності у сфері посередництва у працевлаштуванні за кордоном. Наразі законопроект направлений на підпис Президенту.
ПІДСТАВИ ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ ЗАКОНУ
На думку авторів Закону, ліцензія з посередництва у працевлаштуванні за кордоном не працює належним чином, та не захищає українських робітників. Як приклад наводиться видача 1,7 млн запрошень на роботу українським громадянам у Польщі в 2017 році, при цьому тільки 12 400 громадян виїхало працювати через ліцензовані компанії.
Автори Закону вважають, що скасування ліцензій, впровадження так званих «повідомних ліцензій» у вигляді декларацій та значне підвищення штрафів за порушення законодавства в сфері посередництва у працевлаштуванні суттєво зменшить випадки шахрайства, коли недобросовісні бізнесмени заробляють на тому, що беруть наперед гроші за вакансію зі здобувачів, не надаючи при цьому послуги.
Законотворці окремо підкреслюють заборону стягнення з громадян будь-яких гонорарів, комісійних, винагород, інших видів оплати послуг з посередництва у працевлаштуванні в Україні або за кордоном, що впроваджується Законом. Хоча така заборона вже була впроваджена у минулому році Законом України № 2623-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні і надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном»1, про що ми вже повідомляли.
Усе це повинно, за задумом авторів Закону, привести до поступової легалізації ринку міжнародного працевлаштування та прозорої роботи бізнесу.
СТРОКИ НАБРАННЯ ЧИННОСТІ ЗАКОНОМ
Звертаємо увагу, що Закон вступає в силу лише через 6 місяців з дати опублікування. Враховуючи, що наразі Закон направлений на підпис Президенту, то у разі його підпису Президентом, Закон набере чинності не раніше початку жовтня 2023 року.
При цьому, ті компанії, які до набрання чинності Закону отримали ліцензію з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, можуть продовжувати діяльність за ліцензію ще впродовж 6 місяців з дати вступу Закону у силу. Орієнтовно – до початку квітня 2024 року. Після спливу цього строку, ліцензії втрачають чинність.
Таким чином, компанії, що мають ліцензію на посередництво у працевлаштуванні за кордоном, та які бажають продовжувати діяльність, мають у період з жовтня 2023 по квітень 2024 року подати декларацію про провадження господарської діяльності у сфері посередництва у працевлаштуванні за кордоном та бути включені до Переліку суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном (надалі – Перелік).
Вказаний Перелік формується та ведеться Міністерством економіки України. Передбачено, що порядок ведення Переліку буде визначений Кабінетом Міністрів України протягом 6 місяців з дня офіційного опублікування Закону.
ОСНОВНІ ЗМІНИ
Законом передбачається включення в Перелік протягом 10 робочих днів з дати подання декларації про провадження господарської діяльності у сфері посередництва у працевлаштуванні за кордоном, якщо не надано обґрунтовану відмову у включенні до такого переліку.
Безпосередньо в самій декларації вказується інформація про реєстрацію суб’єкта господарювання, його керівника, адресу та про укладений зовнішньоекономічний договір (контракт).
При цьому Законом передбачено, що для подання декларації, необхідно:
-
бути зареєстрованим у встановленому законодавством порядку за видом економічної діяльності з посередництва у працевлаштуванні;
-
мати укладений з іноземним роботодавцем зовнішньоекономічний договір (контракт) про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні, пошуку та добору працівників;
-
мати реєстраційні документи іноземного суб’єкта господарювання – роботодавця у державі місцезнаходження.
Декларант зобов’язаний надати громадянину до виїзду для працевлаштування за кордоном під підпис наступне:
-
інформацію у письмовій формі про права та гарантії, які йому надаються за трудовим договором (контрактом), передбачені законодавством України та законодавством держави місцезнаходження роботодавця;
-
контактні дані консульських установ України у державі перебування;
-
проект трудового договору (контракту), завірений іноземним роботодавцем.
При цьому, при наданні посередницьких послуг морякам та рибалкам, декларант додатково зобов’язаний перевіряти:
-
кваліфікацію, необхідну для виконання робіт, заявлених судновласником;
-
документи, що підтверджують кваліфікацію.
Нагадуємо, що за чинними Ліцензійними умовами, перевіряти потрібно тільки документи, що підтверджують кваліфікацію.
Додатково вводиться обов’язковість отримання від працівника, що працевлаштовується за кордоном, згоди на отримання інформації про стан його здоров’я та виключно у випадках, коли отримання такої інформації пов’язане безпосередньо з вимогами до конкретної професії, виду діяльності.
ЗВІТНІСТЬ ТА ПЕРЕВІРКИ
Законом передбачено, що декларанти зобов’язані подавати до Міністерства економіки України звітність про здійснення діяльності з надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном.
Неподання такої звітності протягом 3 звітних періодів є підставою до виключення декларанта з Переліку.
Передбачено, що порядок, форма та строки подання такої звітності затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Наразі, Кабінетом Міністрів ще не впроваджений такий порядок.
Законом передбачається, що перевірки у вигляді інспекційного відвідування Державної служби України з питань праці (Держпраці) можуть проводитися за результатами аналізу інформації, отриманої з медіа, інших джерел. При цьому неможливість проведення перевірки на протязі півроку (причини неможливості перевірки Законом не окреслені), веде до виключення декларанта з Переліку.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Впроваджується штраф за провадження діяльності з надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном без включення до переліку суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення. На сьогодні це 134 000 грн. Цей штраф накладатиметься на юридичних осіб та приватних підприємців в порядку ч. 3 ст. 53 Закону про зайнятість.
Закон також вносить нову статтю 16628 до Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою запроваджується відповідальність за здійснення діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном без включення до переліку суб’єктів господарювання у вигляді штрафу на посадових осіб від 119 000 до 136 000 грн.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбачає накладання штрафу від 136 000 до 170 000 грн.
Стягнення з громадян будь-яких гонорарів, комісійних, винагород, інших видів оплати послуг з посередництва у працевлаштуванні в Україні або за кордоном – за Законом тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб 59 500 до 68 000 грн. Ці штрафи накладатимуться на посадових осіб компанії в порядку притягнення до адміністративної відповідальності. Фіксацію правопорушень шляхом складання протоколів здійснюватимуть інспектори Держпраці та її територіальних підрозділів, а ухвалювати рішення про накладення адміністративного стягнення будуть районні (міськрайонні), міські суди.
ВИСНОВКИ
На сьогоднішній день, з вимог Закону вже вбачається набагато спрощений процес отримання дозволу на проведення діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном – шляхом подання декларації.
Наразі, вже вбачається, що хоча й документи не подаються до органу декларування, вони повинні бути наявні у декларанта при перевірці. При цьому, підстави для проведення перевірок розширені.
Тобто процес перевірки суб’єкта господарювання на відповідність законодавству з посередництва при працевлаштуванні за кордоном перенесений з часу отримання дозвільного документу на час проведення перевірки суб’єкта господарювання, що вимагає більш ретельно готуватися к перевіркам.
Разом з тим, на сьогоднішній день, враховуючи відсутність відповідного підзаконного нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України, який має врегулювати порядок ведення Переліку, подання звітності, ведення обліку та подання декларації, ще неможливо остаточно визначити наскільки змінився перелік документів, які повинні зберігатися у декларанта.