Застосування нової редакції правил ІНКОТЕРМС
Нагадуємо, що Міжнародна торгова палата розробила нову редакцію правил Інкотермс – 2010, яка набула чинності з 1 січня 2011 р.
Нова редакція Інкотермс – 2010
Основна відмінність Інкотермс-2010 від редакції 2000 року пов’язується з відмовою розробників від рідко застосовних у торгівельному обороті термінів DAF (Поставка на кордоні), DES (Поставка з судна), DEQ (Поставка з причалу) і DDU (Поставка без виплати мита). На заміну ділова спільнота отримала два нових терміни – DAT (Поставка на терміналі) і DAP (Поставка в місці призначення). Таким чином, загальна кількість термінів була зменшена з 13 до 11.
Згідно з обома новими правилами, поставка здійснюється до вказаного місця призначення: у випадку DAT товар переходить у розпорядження покупця у не розвантаженому вигляді на транспортному засобі (як за попереднім правилом DEQ); у випадку DAP так само, але вже готовим для розвантаження (як за попередніми правилами DAF, DES і DDU). За новими правилами DAT і DAP, як і за правилами, на зміну яких вони прийшли, при поставці товару продавець бере на себе всі витрати (окрім витрат, пов’язаних з митним оформленням товару для імпорту, якщо такі мають місце) і ризики, пов’язані з поставкою товарів у вказане місце призначення.
Цього разу одинадцять базисних термінів систематизовані за двома групами. Перша група термінів підлягає застосуванню при використання для перевезення товару будь-якого виду або видів транспорту та включає: EXW (Франко завод), FCA (Франко перевізник), СРТ (Перевезення оплачене до), CIP (Перевезення и страхування оплачені до), DAT (Поставка на термиіналі), DAP (Поставка в місце призначення), DDP (Поставка з виплатою мит). Друга група торгівельних термінів прив’язана доморського і внутрішнього водного транспорту і складається з таких термінів, як FAS (Вільно вздовж борту судна), FOB (Вільно на борту), CFR (Вартість і фрахт), CIF (Вартість, страхування і фрахт).
На відміну від Інкотермс 2000, Інкотермс 2010 передбачає, що за правилами FOB, CFR, CIF обов’язок з оплати витрат і перехід ризиків втрати або пошкодження товару від продавця покупцю має місце, коли вони знаходяться вже на борту судна, а не коли вони лише перетнули поруччя судна, як це було раніше.
Попередні редакції Інкотермс визначали ті документи, які можна було замінити повідомленнями EDI (Electronic data interchange). Тепер статті А1/Б1 Інкотермс 2010 надають електронним засобам зв’язку ту ж силу, що й паперовим засобам передачі інформації, якщо це передбачено угодою сторін або якщо це є загальноприйнятою практикою. Таке формулювання дозволятиме Інкотермс 2010 пристосовуватись до нових засобів електронного зв’язку впродовж усього періоду їхньої дії.
У світлі підвищення вимог до безпеки при перевезенні товарів, Інкотермс 2010 розподіляють між продавцем і покупцем обов’язки щодо отримання або сприяння в отриманні дозволів, пов’язаних з безпекою. Наприклад, нове правило EXW передбачає, що продавець, на прохання, за рахунок і на ризик покупця, зобов’язаний надати останньому будь-які документи й інформацію, необхідні для поставки товару, зокрема щодо заходів безпеки.
Раніше мали місце ситуації, коли покупець вимушений був платити вартість вантажно-розвантажувальних робіт двічі: перший раз – продавцю в якості частини загальної ціни продажу товару, другий раз – перевізнику або оператору станції. Інкотермс 2010 намагається уникнути такої проблеми шляхом чіткого розмежування цих витрат у статтях А6/Б6 відповідних правил Інкотермс 2010.
В Інкотермс 2010 визнана і пояснена практика перепродажу (наприклад, багаторазовий перепродаж товару під час транзиту). Зокрема, у терміни FCA, CPT, CIP, FAS, FOB, CFR і CIF були внесені поправки, які передбачають, що продавець в середині ланцюга продажу зобов’язаний «забезпечити відвантаження товару», а не «відвантажити» товар.
Нова редакція Інкотермс, у зв’язку зі спрощенням та уніфікацією митних формальностей в ЄС і збільшенням бажання використовувати Інкотермс у США, адаптована до використання і у внутрішніх договорах. На це вказує підзаголовок Інкотермс 2010 – «Правила використання термінів внутрішньої і зовнішньої торгівлі МТП». Так, Інкотермс 2010 чітко зазначає у ряді випадків, що обв’язки з імпортних/експортних формальностей існують лише у випадку необхідності їхнього виконання (тобто, вони не застосовуються у внутрішніх договорах).
Використання Інкотермс у зовнішньоекономічних договорах
У зв’язку із набуттям чинності нової редакції Інкотермс Міністерство економічного розвитку і торгівлі у своєму листі № 4201-26/1134 від 18.07.2011 р. ще раз нагадало, що при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності використання правил Інкотермс носить обов’язковий характер.
Правило про їхнє обов’язкове застосування у всіх договорах поставки встановлено ч. 4 ст. 265 Господарського кодексу України, а також у ряді інших нормативних актів. Варто відзначити, що тепер суб’єкти господарської діяльності можуть використовувати правила Інкотермс у будь-якій редакції (в тому числі і в редакції 2010 р.).
В ході здійснення суб’єктом господарської діяльності зовнішньоекономічної операції необхідно також надати митну декларацію, зовнішньоекономічний контракт і т.п. У митній декларації, затвердженій Кабінетом Міністрів України від 09.06.97 р. № 574 «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію», передбачена графа «умови поставки», яка заповнюється відповідно до умов поставки згідно із зовнішньоекономічним контрактом, підписаним сторонами контракту.
Згідно із п. 1.5 наказу Мінекономіки від 06.09.2001 р. № 201 «Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» базисні умови поставки товарів (прийом-здача виконаних робіт або послуг) визначаються згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів. Тому використання правил Інкотермс для суб’єктів ЗЕД є необхідним, оскільки митний контроль і оформлення товарів не може бути здійснено без надання митної декларації та зовнішньоекономічного контракту, які містять посилання на Інкотермс.
Використання Інкотермс у внутрішніх договорах
Положення Господарського кодексу має на увазі необхідність використання Інкотермс і у внутрішніх договорах. Хоча на даний момент законодавством не встановлена відповідальність за не використання правил Інкотермс, тим не менше, договір, в якому немає вказівки на Інкотермс, може бути визнаний недійсним, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства України, або не укладеним.
Варто відзначити, що самі по собі правила Інкотермсу відпочатку мали на меті забезпечення єдиного набору міжнародних правил інтерпретації найбільш вживаних торгівельних термінів у зовнішній торгівлі. Тобто малось на увазі, що вони були створені для використання при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.
Тому раніше при застосуванні правил Інкотермсу суб’єктами господарювання у внутрішніх договорах могли виникати складнощі. Наприклад, умови, що стосуються митного оформлення (або інші умови щодо експорту чи імпорту товарів) по суті ставали зайвими. При використанні попередніх редакцій правил Інкотермс у внутрішніх договорах необхідно пам’ятати, що вони не адаптовані під можливість їхнього використання у внутрішній торгівлі, оскільки, при посиланні на попередні редакції Інкотермс, необхідно робити застереження про те, що умови поставки викладені згідно правил Інкотермс і застосовуються із врахуванням особливостей, пов’язаних з внутрішньодержавним характером договору, який укладається. Особливістю нової редакції Інкотермс, як зазначалось вище, є її адаптованість під умови внутрішньої торгівлі, тому її використання у внутрішніх договорах видається більш зручним і доцільним.
Таким чином, при укладанні договорів поставки в Україні, необхідно посилатись на використання правил Інкотермс. При цьому, необхідно вказувати яка саме редакція використовується, оскільки після 1 січня 2011 р. будь-яке посилання на правила Інкотермс, без уточнення редакції має на увазі редакцію 2010 р. Однак, це не означає, що більш ранні редакції Інкотермс не можуть бути використані за згодою сторін і відповідній вказівці у договорі.
Виходячи з вищевикладеного, варто пам’ятати, що застосування правил Інкотермс є обов’язковим для всіх суб’єктів господарювання при укладенні як зовнішньоекономічних, так і внутрішніх договорів. При цьому суб’єкти можуть застосовувати правила Інкотермс у будь-якій редакції, але варто пам’ятати, що останні редакції Інкотермс краще відповідають вимогам міжнародної торгівлі, враховують її стрімкий розвиток і нові тенденції, а також надають можливість їхнього безперешкодного використання й у внутрішніх договорах.