Відповідальність пішохода за ДТП з його вини

Звертаємо Вашу увагу на новелу трактування деяких норм цивільного кодексу України та закону України «Про дорожній рух». Так Верховним судом (далі ВС) було прийнято прецедентне рішення, суть якого полягає в наступному:

Якщо аварія сталася з вини пішохода, то водій автотранспортного засобу, якій завдано збитків має право на компенсацію такої шкоди.

Іншими словами, загальноприйнята норма “пішохід завжди правий” фактично втратила свій сенс.

ВС у складі колегії суддів Другий судової палати Касаційного цивільного суду поставив крапку в справі за фактом ДТП, що сталася в грудні 2015 року. Судді ВСУ залишили без зміни рішення Корольовського районного суду м.Житомира, яким пішохода, який спровокував ДТП, зобов’язали виплатити позивачеві (водієві автомобіля) матеріальні збитки в розмірі 73 тисяч 701.11 грн, а також 737.01 грн державного мита (судового збору).

Згідно з рішенням ВС, в разі якщо в ДТП, яким заподіяно шкоду автотранспортного засобу, винен пішохід, то водій (власник або користувач авто) має право вимагати з нього грошову компенсацію.

Крім того, автомобіліст має право на відшкодування збитків навіть у тому випадку, якщо потерпілий пішохід, якого визнано винним у ДТП, не вижив. У разі загибелі пішохода компенсацію зобов’язані виплатити його спадкоємці.

Однак в такому випадку сума позову не може перевищувати вартість самої спадщини.

Нагадуємо, що рішення ВС є по суті прецедентними для нижчих інстанцій, іншими словами, судді нижчих судів при розгляді подібних справ зобов’язані враховувати рішення ВС.

При винесенні зазначеного рішення Верховний суд керувався наступними мотивами. Пішохід як учасник дорожнього руху (ст. 14 Закону України “Про дорожній рух”) не є особою, на яку поширюються норми ст. 1187 Цивільного кодексу. Так в разі вчинення правопорушення, що призвело до заподіяння шкоди власнику транспортного засобу, пішохід не може вважатися належним суб’єктом відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки (транспортним засобом).

З огляду на імперативні положення ч. 2 ст. 1187 ЦК на пішохода не може бути покладено обов’язок з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

У той же час неможливість кваліфікації пішохода як належного суб’єкта відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, в порядку, передбаченому ст. 1187 ЦК, не свідчить про відсутність правових підстав для залучення пішохода, з вини якого сталося ДТП, до цивільно-правової відповідальності за заподіяну його діями шкоду на загальних підставах.

На спірні правовідносини поширюються норми ст. 1166 ЦК, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.

Відповідно до зазначеної норми, майнова шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини.