Система оподаткування в Україні та податкове законодавство

1. Податкове законодавство та система оподаткування

У відповідності до Податкового кодексу України, що є основою українського податкового законодавства (на відміну від податкових правил, що були прийняті на підставі Податкового кодексу та на виконання його положень), стягаються певні податки та обов’язкові платежі.

Усі податки та збори в Україні розподіляються на загальнодержавні та місцеві. Основними загальнодержавними податками та зборами в Україні є наступні:
– податок на прибуток підприємств;
– податок з доходів фізичних осіб та військовий збір;
– єдиний соціальний внесок;
– податок на додану вартість;
– акцизний збір;
– екологічний податок;
– орендні платежі.

Основними місцевими податками та зборами, що мають певне значення, є наступні:
– податки на нерухоме майно;
– єдиний податок;
– податок з паркомісця;
– туристичний збір.

2. Система податкових органів
Систему податкових органів очолює Державна фіскальна служба («ДФС»), яка є центральним органом виконавчої влади з питань оподаткування.

ДФС діє самостійно, а також через свої територіальні підрозділи. ДФС видає листи, які використовуються податковими органами як практичні рекомендації, але не є обов’язковими.

Схематично система податкових органів може бути представлена наступним чином:

Компанії взаємодіють із податковими органами з наступних питань:

– податкова звітність. В залежності від виду податку та типу платника податків податкові декларації подаються за певний податковий період щорічно/щоквартально/щомісяця протягом встановлену строку (наприклад, 40 днів для щоквартальної податкової декларації з податку на прибуток підприємств);

– погашення податкових зобов’язань. Податки сплачуються протягом 10 днів з кінцевої дати подання податкової звітності (за винятком певних випадків). Якщо платник податків оскаржує свої податкові зобов’язання в адміністративному або судовому порядку, період виконання зобов’язання щодо погашення відповідної суми подовжується до винесення відповідного рішення адміністративним або судовим органом;

– проведення планових та позапланових перевірок. Частота планових перевірок визначається в залежності від ступеню ризику діяльності відповідного платника податків. Перевірка платників податків, ступень ризику діяльності яких невисокий, проводиться не частіше ніж один раз на 3 календарних роки; середній – один раз на 2 календарних роки, та високий – один раз на календарний рік.

3. Податкова політика
Останнім часом метою податкової політики України є зменшення податкового тягарю, приведення українського законодавства у відповідність до законодавства Європейського союзу та перетворення ДФС із центрального органу в обслуговуючий центр.

Тим часом на практиці податкові органи продовжують зловживати владою та виносити незаконні рішення. На щастя, платники податків можуть оскаржити рішення податкових органів в вищому податковому органі (оскарження в адміністративному порядку) та в суді. Виходячи із статистики судової практики, ступінь успішного оскарження складає приблизно 70%. Наприклад, тільки в ході 9 200 судових справ з 27 300 у 2016 році було винесено рішення на користь податкових органів.

4. Угоди про уникнення подвійного оподаткування

Україна підписала угоди про уникнення подвійного оподаткування («Угода») із 74 країнами. Положення, що включені до Угод, які були схвалені парламентом України, мають переважну силу у порівнянні із положеннями податкового законодавства України.

Деякі Угоди були укладені ще в часи УССР та діють до сьогоднішнього дня в силу умов щодо державного правонаступництва (зокрема, Угоди із Іспанією, Японією та Малайзією). Однак більшість Угод була переукладена або на поточний момент знаходиться на стадії перегляду умов (зокрема, Угоди із Народною Республікою Китай, Францією, Німеччиною та ін.).

Важливим є те, що Угода із Народною Республікою Китай не застосовується до відокремлених територій, які мають свою власну податкову систему, таких як Гонконг, Макао та Тайвань.

Умовами Угод передбачається уникнення податкових надходжень від джерела прибутку на території України та зниження податкової ставки або відшкодування різниці між сумою сплаченого податку та сумою, що нерезидент має сплатити у відповідності до Угоди.

З метою використання переваг, що передбачені Угодою, нерезидент має надати українському платнику податків довідку про статус податкового резидента, що видається на щорічній основі податковими органами країни реєстрації податкового резидента.

Довідка про статус податкового резидента, що надає нерезидент, має бути видана компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни. У Народній Республіці Китай, Нідерландах, Польщі, Швейцарії та Швеції функції такого органу покладені на регіональні податкові служби за місцем реєстрації податкового резидента. Довідка про статус податкового резидента має бути належним чином засвідчена (апостильована) та перекладена у відповідності до законодавства України.

5. Податкові режими
Беручи до уваги, що, як правило, діяльність в Україні здійснюється через дочірнє підприємство нерезидента, слід розглянути питання стосовно оподаткування зареєстрованих на території України дочірніх підприємств.

Податкова система України включає так звану загальну систему оподаткування, що застосовується до багатьох юридичних осіб та приватних підприємців, та деякі спеціальні податкові режими, зокрема, такі, що застосовуються до суб’єктів малого підприємництва, сільськогосподарських підприємств та ін.

І. Загальна система оподаткування включає наступні податки:

1. Податки на прибуток
В залежності від платника податків податок на прибуток включає податок на прибуток підприємств та податок з доходів фізичних осіб.

1.1. Податок на прибуток підприємств (ППП)
Базова ставка ППП складає 18% від суми прибутку, що підлягає оподаткуванню (який розраховується як маржа між доходами та витратами). Зазначена ставка застосовується до всіх платників податку на прибуток підприємств (ППП).

Однак до деяких видів діяльності застосовується інша ставка. Наприклад, діяльність у сфері страхування, відмінного від страхування життя, обкладається податком за ставкою 3%, 0% ставка застосовується до дивідендів, які платник ППП виплачує іншому платнику ППП; до діяльності у сфері довгострокового страхування життя, добровільного медичного страхування та недержавного пенсійного забезпечення також застосовується згадана вище ставка. Юридичні особи, що здійснюють діяльність у сфері букмекерства або азартних ігор (включаючи казино), у додаток до ППП за ставкою 18% зобов’язані сплатити податок за ставкою 10% від суми доходів (від діяльності, що пов’язана із продажем лотерейних квитків та проведенням лотерей, а також діяльності у сфері азартних ігор із використанням гральних автоматів) або 18% від суми доходів (від діяльність у сфері букмекерства та азартних ігор (включаючи казино), за винятком діяльності у сфері азартних ігор із використанням гральних автоматів).
Для іноземних інвесторів важливо зазначити, що курсова різниця внаслідок валютних коливань також підлягає оподаткуванню у відповідності до законодавства України.

1.2. Податок з доходів фізичних осіб (ПДФО) та військовий збір
Стандартна ставка ПДФО в Україні складає 18%. Зазначена ставка (переважно) застосовується до:
– заробітної плати;
– інших платежів та винагород, що виплачуються в рамках трудових відносин та за договорами цивільно-правового характеру;
– виграшу у державну або приватну грошову лотерею та ін.

Зазначеним податком також обкладається дохід, що отриманий з закордону.
У деяких випадках ставка ПДФО складає 5% (наприклад, у випадку дивідендів, які отримує платник ППП, та доходу від відчуження нерухомого майна).
Військовий збір стягається із доходу фізичних осіб з серпня 2014 року за ставкою 1,5%.

Сумарно доходи фізичних осіб обкладаються податками за ставкою 19,5% (6,5% у випадках, коли ставка ПДФО складає 5%).

Окремо від ПДФО та військового збору також сплаті підлягає єдиний соціальний внесок, що утримується із суми заробітної плати та доходів приватних підприємців за ставкою 22%. Обов’язок щодо розрахунку та сплати єдиного соціального внеску покладений на роботодавця (або особу, від якої поступає дохід, який приймається за основу при розрахунку зазначеного внеску).

1.3. В якості альтернативи з метою збереження доходу суб’єкти малого та середнього підприємництва обирають спрощену систему оподаткування

Платники податків, як приватні підприємці, так і юридичні особи, можуть обрати спрощену систему оподаткування по однієї із наступних категорій:

*Важливим є те, що у відповідності до Податкового кодексу України українська компанія, яка заснована іноземною компанією (якій належить 100% статутного капіталу) або декількома іноземними компаніями (яким належить по 50% статутного капіталу та ін.) не можуть обрати спрощену систему оподаткування, до них застосовується виключно загальна система оподаткування.

Беручи до уваги викладене вище, з метою застосування спрощеної системи оподаткування іноземні юридичні особи мають володіти не більш ніж 25% статутного капіталу в українській компанії (решта статутного капіталу (75% та більше) може належати одному або декільком приватним підприємцям, незалежно від того, чи є вони українськими або іноземними громадянами, або юридичним особам, які обрали спрощену систему оподаткування).

2. Податок на додану вартість (ПДВ)

Ставка податку на додану вартість (ПДВ) складає 20%. Фармацевтична продукція обкладається ПДВ за ставкою 7%. ПДВ за ставкою 0% стягається при експорті товарів та послуг.

Платник податків зобов’язаний зареєструватися в якості платника ПДВ, якщо сукупна вартість товарів або послуг, що поставляються, які підлягають оподаткуванню, перевищує 1 млн. гривень (приблизно 38 600 доларів США) за останній 12 місяців.

Крім того, платник податків може зареєструватися в якості платника ПДВ на добровільній основі (навіть якщо вартість операцій, які підлягають оподаткуванню, не перевищує 1 млн. гривень (приблизно 38 600 доларів США)).

ПДВ стягається у зв’язку із:

1) операціями з постачання товарів та послуг на митній території України;
2) операціями з імпорту та експорту товарів;
3) наданням послуг міжнародним пасажирам та послуг по перевезенню багажу залізничним, автомобільним, морським, річковим та повітряним транспортом.

Наступні операції не обкладаються ПДВ:

• випуск цінних паперів суб’єктами господарювання;
• передача майна на зберігання, передача в концесію;
• надання страхових послуг ліцензованими організаціями;
• надання послуг у зв’язку із роботою платіжної системи стосовно переказу коштів, прийому платежів, послуг з управління обігом готівкових коштів, послуг із залучення грошових коштів, інвестування та погашення кредитів, коштів за договорами депонування та цінних паперів (корпоративних прав та їх похідних), адміністрування, передачі, забезпечення, управління та уступки прав вимоги по фінансовим кредитам, що надаються фінансовими установами;
• виплата заробітної плати, пенсій та субсидій у грошовій формі;
• надання освітніх послуг;
• надання адміністративних послуг;
• надання банківських послуг;
• імпорт та експорт товарів вартістю до 150 євро;
• виплати за договорами оренди або концесії;
• реорганізація (злиття, приєднання, розділ, виділення та інше перетворення) юридичних осіб та ін.

Платники податків, які обрали спрощену систему оподаткування, мають можливість уникнути сплати ПДВ, якщо вони сплачують єдиний податок за ставкою 5%.

3. Податок на репатріацію

Будь-який дохід, що отриманий на території України компанією-нерезидентом, обкладається податком на репатріацію (податок у джерела виплати) за загальною ставкою 15%. Зазначений дохід включає, крім іншого, дивіденди, роялті, плату за перевезення вантажів, виручку від проектування, здачі в оренду та найм, прибуток від продажу нерухомого майна, цінних паперів та корпоративних прав, виручку від спільної діяльності та діяльності у сфері розваг та ін.

Наступні ставки застосовуються до доходу, що отриманий на території України:
дивіденди – 15%, відсотки – 15%, роялті – 15%, плата за перевезення вантажів – 6% та інший прибуток, що отриманий на території України – 15%.

У певних випадках такі виплати на користь компанії-нерезидента можуть не обкладатися податком або обкладатися податком за зниженою ставкою у відповідності до умов угоди про уникнення подвійного оподаткування. Наприклад, Угода із Китаєм (за винятком Гонконгу, Макао та Тайваню) передбачає 5% ставку, що застосовується до дивідендів, які отримують мажоритарні акціонери, та 10% ставку – для інших акціонерів, а також 10% ставку, що застосовується до відсотків та роялті.

4. Податки на майно

4.1. Земельний податок

Земельний податок включає безпосередньо земельний податок та орендну плату за використання земельних ділянок, що знаходяться у державній або муніципальній власності. Земельний податок сплачується власниками земельних ділянок та паїв, а також особами, які передають земельні ділянки у постійне користування. Орендну плату здійснює орендар.

Ставку земельного податку встановлюють місцеві ради. Вона залежить від категорії, розташування та цінності кожної окремої земельної ділянки для держави.

Розмір орендної плати за використання земельних ділянок, що знаходяться у державній або муніципальній власності, визначається договорами оренди.

Наприклад, річна податкова ставка, що застосовується до земель комерційного призначення, які знаходяться в межах міст України, приблизно складає 0,5-2 долари США за 1 квадратний метр, а розмір орендної плати – 2-5 доларів США за 1 квадратний метр (при цьому сплаті підлягає або земельний податок, або орендна плата в залежності від прав на відповідні землі: майнові права або права оренди).

У разі якщо землі розташовані у промисловій зоні (за межами міст), річна податкова ставка приблизно складає 0,1-1 долар США за 1 квадратний метр, а розмір орендної плати – 0,5-3 долари США за 1 квадратний метр.

4.2. Транспортний податок

У 2017 році власники автомобілів, яким менше п’яти років, та середня ринкова вартість яких перевищує 375 мінімальних заробітних плат (приблизно 46 150 доларів США), мають сплачувати щорічно транспортний податок у розмірі 25 000 гривень (приблизно 965 доларів США) за кожний автомобіль.

4.3. Податок на нерухоме майно

Платниками цього податку є власники житлового та нежитлового майна, а саме: фізичні та юридичні особи та нерезиденти.
У 2017 році податкова ставка була знижена з 3% до 1,5% мінімальної заробітної плати за м 2 , але місцеві органи мають право встановлювати податкові пільги на окремих територіях.
Наприклад, річна податкова ставка, що застосовується до нерухомого майна комерційного призначення, яке находиться в межах великих міст України, складає приблизно 1-2 долари США за 1 квадратний метр.
Крім того, у 2017 році власники приміщень великої площі (апартаменти більш 300 м 2 або будинки більш 500 м 2 ) мають сплачувати додатково 25 000 гривень (приблизно 965 доларів США) за кожний об’єкт.

5. Спеціальні податки (що не є універсальними)

5.1. Акцизний збір

Акцизний збір стягається з деяких товарів, що імпортуються або виробляються на території України, такі як: етиловий спирт, алкогольні напої, пиво, тютюн та тютюнові вироби, автомобілі, автомобільні кузови, мотоцикли, електрика, зріджений газ, бензин, дизельне паливо та інше пальне та електроенергія.

5.2. Інші податки

В окремих випадках або у зв’язку із певними видами діяльності сплаті також підлягає екологічний податок, орендні платежі, туристичний збір, податок з паркомісця та інші спеціальні збори (що не є універсальними).