Про мову
В середині травня був оприлюднений гучний в ЗМІ Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (далі – Закон про мову1). Ми підготували для вас огляд його основних положень і характеристику.
В першу чергу відзначимо, що Закон в цілому вступає в силу з 16 липня 2019 року, проте, ті його норми, які вносять найбільш відчутні зміни, вступають в силу пізніше – через півроку, півтора року, а інші (зокрема, всі норми про відповідальності) – через три роки після вступу в силу Закону.
Далі при описі буде зроблено застереження про те, з якого моменту те чи інше положення вступає в силу.
- Обов’язок володіти українською мовою – кого вона стосується?
- 1.1. Будь-якого громадянина – але декларативно
Володіти українською мовою зобов’язаний кожен громадянин, а держава зобов’язана забезпечити кожному громадянину таку можливість через систему освіти, в тому числі, безкоштовні курси для дорослих. Цей обов’язок носить скоріше декларативний характер і не поширюється на сферу приватного спілкування. Вона має значення для осіб, які збираються отримати громадянство України – їм необхідно підтвердити знання української мови. Для всіх інших громадян дану норму не слід розцінювати як примусову обов’язок вивчити українську мову.
Обов’язки щодо використання української мови конкретизовані для публічної діяльності і публічних послуг.
- Чиновники, адвокати, нотаріуси, лікарі, вчителі – зобов’язані використовувати українську мову при виконанні службових обов’язків
Володіти і користуватися українською мовою під час виконання службових обов’язків повинні:
- всі посадові особи і державні службовці, військові, судді, прокурори;
- адвокати і нотаріуси,
- педагоги, наукові співробітники та керівники навчальних закладів;
- лікарі і медичний персонал;
- посадові і службові особи всіх державних і комунальних підприємств.
Для лікарів, адвокатів, нотаріусів, педагогів підтвердженням володіння українською мовою є шкільний атестат за умови, що в ньому зазначена дисципліна «українська мова».
- 1.3. Що значить – «застосовувати» при виконанні службових обов’язків?
Із Закону випливає загальне правило про те, що в публічних сферах мовою «за замовчуванням» є українська мова. Публічні сфери – це, зокрема, освіту, наука, культура (театр, кіно), телебачення і радіо, ЗМІ, книговидання, комп’ютерні інтерфейси і програми, обслуговування споживачів, реклама, охорону здоров’я, спорт, транспорт.
Одночасно, для сфер обслуговування споживачів, охорони здоров’я і транспорту встановлено правило, що на прохання споживача/пацієнта/пасажира його індивідуальне обслуговування може здійснюватися на іншій мові.
Таким чином, буквальне виконання Закону означає, що продавці, лікарі, адвокати, нотаріуси, вчителі, водії і кондуктори пасажирського транспорту, співробітники розважальних закладів бесіди і листування з клієнтами / пасажирами / пацієнтами / учнями, а також внутрішні документи ведуть українською мовою, якщо їх в індивідуальному порядку не попросять говорити, наприклад, по-російськи.
*** Примітки:
- норма про те, що всі матеріали, націлені на споживача і, власне, обслуговування споживачів має здійснюватися українською мовою, вступає в силу в січні 2021 року;
- норма про ведення документів, пов’язаних із медичним обслуговуванням, українською мовою, вступає чинності 16 липня 2021 року.
- Документи, сайт, реклама, публічні заходи – якою мовою можна?
Мовою локальних актів, які регулюють діяльність підприємств, а також статутних документів і звітності, листування з державними і комунальними підприємствами або органами (згідно з ч. 5 статті 13 та ст. 37 Закону) є українська мова.
Це означає, що оригінали статуту підприємства, протоколів загальних зборів, внутрішніх положень, технологічних карт, наказів, трудових договорів, посадових інструкцій, колективного договору та інша документація підприємства повинні бути складені українською мовою. При цьому, наявність перекладів на інші мови, зрозуміло, не забороняється.
Відзначимо, що питання про мову договорів Закон не зачіпає (договір не є локальним актом підприємства, а являє собою документальну форму угоди). Однак, ми все-таки рекомендуємо договори складати українською мовою – хоча б заради того, щоб уникнути неконструктивних дискусій, які часто спровоковані саме на мовному питанні.
***Примітка: норма про те, що офіційне листування і звітність підприємств ведуться українською мовою, вступає в силу з 16 липня 2020 року!
Важлива норма (ч. 6 статті 27) стосується мови веб-сайтів і веб-сторінок в соціальних мережах суб’єктів господарювання (як підприємств, так і фізичних осіб підприємців!), Які реалізують товари і послуги в Україні і зареєстровані на українських доменах. Такі сайти і представництва в соціальних мережах повинні бути українською мовою. При цьому, не заборонено мати версії на інших мовах, але обсяг інформації на українській версії сайту не може бути менше, ніж на інших мовах, а сама україномовна версія сайту повинна завантажуватися за замовчуванням для користувачів в Україні.
*** Примітка: важливо, що дана норма вступає в силу тільки з 16 липня 2022 року!
Публічні заходи в Україні – семінари, конференції, мітинги, виставки, наукові курси, форуми, тренінги і т.п. – обов’язково проводяться на українській мові, якщо вони повністю або частково організовані органами державної влади або місцевого самоврядування, державними або комунальними підприємствами.
Для публічних заходів, організованих приватними компаніями або особами, такої вимоги немає, тобто, проведення таких заходів допускається на будь-якій мові.
Вся реклама в Україні – в ЗМІ, на телебаченні і радіо – повинна бути українською мовою. Виняток встановлено лише для видань, які випускаються на одному з мов Євросоюзу – в них реклама допускається на мові самого видання.
*** Примітка: дана норма вступає в силу з 16 січня 2020 року!
3. Як буде забезпечуватися застосування української мови і яка відповідальність за порушення?
Для забезпечення виконання Закону буде створена незалежна посадова особа – Уповноважений із захисту державної мови.
Будь-яка особа матиме право звернутися до Уповноваженого зі скаргою на порушення законодавства про захист мови, і Уповноважений протягом 10 днів повинен буде прийняти рішення за скаргою. Найбільш суттєвою реакцією Уповноваженого у відповідь на скаргу можуть стати такі заходи: запит інформації документів від компаній і підприємців, який повинні бути надані протягом 30 днів. Якщо за результатами перевірки (яка по суті зводиться до перевірки документів) буде встановлено порушення, Уповноважений складе протокол про притягнення до адміністративної відповідальності. Примітно, що якщо порушення буде допущено в сфері обслуговування споживачів, то уповноваженому не буде складати протокол, а обмежиться попередженням-вимогою усунути виявлене порушення. І лише в тому випадку, якщо суб’єкт, який обслуговує споживачів, на виконає таку вимогу, Уповноважений матиме право скласти протокол.
За порушення Закону про мови передбачається адміністративна відповідальність у вигляді:
* попередження – за перше порушення;
* штрафу, розмір якого буде варіюватися в залежності від типу порушення від 3400 до 8500 гривень (за повторне порушення протягом року максимальний штраф 11900 гривень).
***Примітка: дуже важливо, що процедура контролю за дотриманням мови з боку Уповноваженого вступить в силу через півроку після того, як буде призначений сам Уповноважений (поки це не сталося); а адміністративна відповідальність за мовні порушення вступить в силу в липні 2022 года!
ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ
- Закон про мову не стосується сфери приватного спілкування і, хоча передбачає обов’язок громадян володіти українською мовою, не встановлює активного обов’язку громадян вчити чи застосовувати українську мову в особистому житті, для особистого спілкування, як і для професійного спілкування (крім тих сфер, які прямо передбачені Законом).
- Закон про мову досить однозначно встановлює пріоритет української мови, як єдиної державної, для застосування в усіх публічних сферах, в тому числі, у сфері освіти, науки, культури, медицини, радіо і телебачення, обслуговування пасажирів і споживачів. Встановлюється правило, згідно з яким в зазначених сферах повинна застосовуватися українська мова. І лише за індивідуальним проханням конкретного споживача/пасажира/пацієнта для його обслуговування може бути застосований інший мову. У діяльності тих компаній, який фіксують надання послуг в письмовому вигляді (наприклад, де заповнюються анкети або договори), ця норма може бути розвинена в примітка про вибір мови: наприклад «прошу обслуговувати мене на «українській» або «російській» мові» – і місце для проставлення «галочки».
- Для документації приватних компаній українська мова обов’язкова лише в частині тих документів, які призначені увазі державних органів, органів місцевого самоврядування. Разом з тим, ми рекомендуємо всю документацію підприємства, включаючи договори, вести українською мовою – для виключення навіть спроб оскаржити або оскаржити силу документів, складених, наприклад, російською мовою.
- Важливо відрізняти сферу обслуговування споживачів від надання інформаційних послуг в цілому. Так, обслуговування споживачів – це продаж товарів і послуг фізичним особам, які не є підприємцями, для особистого використання (а не для використання в господарській діяльності), як то – магазини, ресторани, розважальні заклади, тощо. Для тих же компаній, які обслуговують бізнес, обов’язки надавати такі послуги на українській мові немає. Тобто, вся поточна листування з вантажних операцій, кореспонденція з клієнтами, консультації, аудиторські звіти – все це може бути складено на будь-якій зручній мові.
- Для підприємств, діяльність яких пов’язана з культурою, книговиданням, веб-дизайном, програмуванням, рекламою, регулярними публікаціями в ЗМІ, а також установам науки і освіти може знадобитися заглибитися в окремі норми Закону, які стосуються застосування української мови в цих сферах.
- Характер відповідальності за порушення мовного закону і порядок залучення до неї дозволяє припускати, що норми Закону будуть носити декларативний характер. Так, відповідальність за порушення Закону вступить в силу тільки через три роки – очевидно, цей час надано для приведення діяльності українських підприємств у відповідність до вимог Закону. Тим часом, такий тривалий термін для повноцінної імплементації Закону може говорити про його популістський характер. Також і сам механізм приведення відповідальності у виконання, закладений в Закон на перспективу: один Уповноважений на всі гіпотетичні випадки порушень – дозволяє припускати, що факти притягнення до відповідальності, якщо і будуть мати місце, то скоріше стануть поодинокими показними випадками, ніж повсюдною практикою. При цьому важливо, що внутрішньогосподарські документи, в тому числі, договори, виведені з-під дії Закону, тобто, захищені від спроб оскаржити їх дійсність через зловживання Законом про мову з боку недобросовісних контрагентів.