Новий закон про трудові відносини в умовах воєнного стану

24.03.2022 р. набрав чинності Закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р.¹ (далі – Закон). Далі розглянемо основні положення нового Закону.

1. Особливості оплати праці в умовах воєнного стану:

– заробітна плата виплачується на умовах визначених трудовим договором: роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення своєчасної виплати зарплати;

– роботодавець звільняється від відповідальності за порушення строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили: звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати зарплати;

– у разі неможливості своєчасної виплати зарплати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати зарплати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

2. Особливості надання відпусток (у тому числі неоплачуваної):

– на прохання працівника роботодавець може надавати відпустку без збереження зарплати без обмеження її тривалості у 15 днів, встановленого Законом України «Про відпустки»;

– щорічна основна оплачувана відпустка незмінно становить 24 календарних дні;

– роботодавець може відмовити працівнику, який виконує роботи на об`єктах критичної інфраструктури² у наданні будь-якого виду відпусток, крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною.

3. Особливості зміни істотних умов праці на період воєнного стану:

– норми статті 32 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП) про двомісячний строк попередження працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються. Тобто роботодавець може своїм наказом одразу змінити розміри оплати праці, режим роботи, встановити неповний робочий час і т.д. Якщо працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір, як і раніше, припиняється за пунктом 6 статті 36 КЗпП;

– роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу без його згоди (за виключенням переведення на роботу в іншу місцевість, де тривають активні бойові дії), якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижче середньої зарплати за попередньою роботою.

4. Особливості укладення трудового договору на період воєнного стану:

– форму трудового договору сторони визначають самостійно. Це означає, що можна не оформлювати наказ про прийняття на роботу та/або не підписувати трудовий договір (контракт), хоча ми радимо продовжувати це робити за можливості;

– скасовано обмеження про випробування при прийнятті на роботу щодо окремих
категорій працівників: тепер випробовування можна встановлювати для будь-якого працівника;

– дозволено укладати з новими працівниками строкові трудові договори на період
дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника.

5. Особливості розірвання трудового договору на період воєнного стану:

– працівник може розірвати трудовий договір у строк, зазначений ним у заяві, у зв’язку з веденням бойових дій в районах, в яких розташоване підприємство, та загрозою для життя і здоров’я (за винятком працівників, залучених до суспільно-корисних робіт в умовах воєнного часу, а також тих, хто виконує роботу на об’єктах критичної інфраструктури (визначення див. вище);

– дозволено звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці, крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною, із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у лікарняному, або після закінчення відпустки;

– норми статті 43 КЗпП про отримання згоди профспілки на звільнення не застосовуються, крім випадків звільнення працівників, обраних до профспілкових органів.

6. Особливості встановлення та обліку часу роботи та відпочинку:

– нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 60 годин на тиждень (замість 40 годин), а для працівників, яким згідно із законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу – 50 годин на тиждень;

– 5-денний або 6-денний робочий тиждень встановлюється роботодавцем за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями;

– час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем;

– мінімальна тривалість щотижневого безперервного відпочинку – 24 години (замість 42 год.);

– не застосовуються норми ст. 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), ч. 1 ст. 65 (про кількість надурочних годин), ч. 3-5 ст. 67 (перенесення вихідних) та ст. 71-73 (святкові і неробочі дні) КЗпП.

7. Особливості роботи в нічний час на період воєнного стану:

– не залучаються до роботи в нічний час без їх згоди: вагітні і жінки, що мають дітей віком до одного року, особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота;

– не застосовуються ч. 1 та 2 ст. 54 КЗпП (про скорочення нічних змін).

8. Особливості залучення до роботи деяких категорій працівників:

– дозволяється застосування праці жінок (крім вагітних і жінок, які мають дитину до одного року) за їх згодою на важких, підземних роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці;

– працівники, які мають дітей (крім вагітних і жінок, що мають дітей віком до одного року, осіб з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота) можуть залучатись до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, направлятися у відрядження за їх згодою.

9. Особливості роботи профспілок та дії колективних договорів:

– на період військового стану дія окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця може бути зупинена;

– тимчасово призупиняється здійснення підприємствами власних відрахувань на діяльність профспілок (ст. 44 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та відповідні норми колективних договорів).

10. Призупинення дії трудового договору на період воєнного стану

Окремо необхідно зазначити, що Закон вводить визначення «призупинення дії трудового договору»: тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість виконання роботи, але не тягне за собою припинення трудових відносин.

Про призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Відшкодування зарплати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Ця норма легалізує критичну ситуацію, коли підприємство (або його частина) припинили діяльність, працівники евакуювалися і обидві сторони повністю не мають змоги виконувати свої обов`язки. При цьому, як і в інших випадках звуження прав працівників та невиплати зарплати, підприємству треба бути готовим довести та підтвердити обставини, які змусили його запровадити призупинення дії трудових договорів.

Що стосується процедури та механізму запровадження такого зупинення, то вона Законом не передбачена. Однак ми рекомендуємо як мінімум оформити призупинення трудових договорів наказом, в якому зазначити, кого воно стосується (всіх працівників або окремих), та, за можливості, сповістити працівників про зміст наказу усіма можливими засобами (електронною поштою, месенджерами і т.д.).

Отже, ця норма розрахована на критичні ситуації, коли підприємство повністю не може забезпечити роботу та оплату праці. Однак для менш критичних ситуацій, коли підприємство частково продовжує свою роботу, для цілей зменшення розмірів оплати праці зберігають актуальність інші механізми, описані нами в нашій попередній консультації від 15.03.2022 р. (вводити простій, неповний робочий час і т.д.).