Допомога по частковому безробіттю працівникам від Центра зайнятості

Як Ви пам`ятаєте, у наших попередніх консультаціях ми описували основні форми організації трудових відносин під час воєнного стану, кожна з яких мала свої умови та переваги:

• відпустка без збереження зарплати;

• простій;

• неповний робочий час;

• призупинення трудового договору.

Також у наших консультаціях ми згадували про існування у ЗУ “Про зайнятість населення” (далі – Закон) інституту допомоги по частковому безробіттю (далі – допомога), яка полягає у тому, що якщо внаслідок зупинення (скорочення) виробництва зменшується зарплата працівника, роботодавець через Центр зайнятості отримує кошти з Фонду соцстраху, які потім перераховує працівникам в якості компенсації часткової втрати їх заробітку.

При цьому право на отримання допомоги мають лише ті працівники, рівень скорочення тривалості робочого часу яких становить 50 і більше відсотків на місяць.

Цей інститут був запроваджений у розпал пандемії та був розрахований на застосування у першу чергу у зв`язку із карантинними обмеженнями. Однак нещодавно у вищезазначений Закон були внесені зміни¹, які прямо поширили дію цього інституту на ситуації зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) з причин введення воєнного стану (далі – зупинення/скорочення виробництва).

Далі пропонуємо розглянути, відносно яких форм організації трудових відносин із працівниками роботодавець може потенційно звернутися за отриманням допомоги.

1. При якій формі організації трудових відносин можливе отримання допомоги?

Треба відзначити, що ані Закон, ані Порядок наразі прямо не встановлюють, при якій формі організації трудових відносин може виплачуватися допомога. Однак виходячи із аналізу їх положень можна дійти наступних висновків, що допомога:

– НЕ виплачуватиметься при:

а) оплаті простою (це прямо зазначено у Порядку);

б) відпустці без збереження зарплати (так як формально вона надається за бажанням працівника, а не з причин зупинення/скорочення виробництва).

– виплачуватиметься при:

а) призупиненні трудових відносин;

б) неповному робочому часі, який становить не більше 50% його попередньої нормальної тривалості.

Таким чином, по працівникам, із якими запроваджено такі форми організації праці, як призупинення трудових відносин, або встановлено неповний робочий час, який складає до 50% його попередньої тривалості, роботодавець потенційно може звертатися за отриманням допомоги в Центр зайнятості.

2. Який розмір та строк допомоги?

Допомога надається на строк до 180 календарних днів.

Що стосується розміру допомоги, то відповідно до Порядку вона встановлюється за кожну годину, на яку працівникові було скорочено тривалість робочого часу, з розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові, і не може перевищувати розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 2 481 грн. на місяць на кожного працівника.

3. Які умови та порядок звернення за допомогою?

У новій редакції Закону зазначено, що порядок та критерії надання допомоги визначаються Кабміном. При цьому в Україні продовжує діяти відповідний порядок, затверджений Постановою Кабміну від 3 лютого 2021 р. N 74 (далі – Порядок), який містить суперечливі формулювання та поки не був приведений у відповідність до нових змін у Законі.

При цьому необхідно зазначити, що Порядок містить як загальні так і спеціальні умови, а також різні підстави для звернення роботодавця за допомогою, від яких залежить пакет необхідних для подачі документів та порядок їх розгляду Центром зайнятості. Крім того, Порядком затверджено спеціальні форми документів, які має подати роботодавець, а також передбачено ряд детальних умов діяльності роботодавця, пов’язаних із наслідками надання такої допомоги.

Наразі ми не можемо передбачити, як складеться практика застосування нової редакції Закону та старого Порядку: можливо найближчим часом будуть внесені зміни до існуючого Порядку, затверджено новий або оприлюднено офіційні роз`яснення щодо нього.

Однак вважаємо, що вже сьогодні роботодавці мають підстави для звернення за допомогою, керуючись нормами діючого Порядку та нової редакції Закону.

ВИСНОВКИ

Вважаємо, що роботодавці потенційно мають підстави для звернення до Центру зайнятості за отриманням допомоги по відношенню до працівників, з якими призупинено трудові відносини, або яким встановлено неповний робочий час, що становить не більше 50% його попередньої тривалості.

Беручи до уваги новизну застосування цього інституту в умовах воєнного стану, суперечливість законодавства та відсутність усталеної практики, рекомендуємо перед зверненням за такою допомогою провести індивідуальні консультації із представниками Центру зайнятості.