Кодекс про банкрутство

18 жовтня 2018 року Верховна Рада України прийняла новий Кодекс про банкрутство (далі – «Кодекс») на зміну Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – «Закон про відновлення платоспроможності» або «Закон»).

Кодекс змінює порядок провадження у справах про банкрутство, підсилює позиції кредиторів, вводить нові умови для залучення до відповідальності засновників і керівників компаній особистим майном за борги таких компаній.

Одним з найбільш обговорюваних нововведень стало введення процедури визнання банкрутом фізичних осіб як перешкоджання потрапляння громадян в «боргову яму».

Ухвалення Кодексу спричинило за собою ряд нововведень з питань стягнення заборгованостей, безпосередньо незв’язаного з банкрутством, зокрема, мова йде про зняття мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, введеного в 2014 році.

Ухвалення Кодексу про банкрутство було схвалено з боку Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Національного банку України, Асоціації правників України.

Головними завданнями прийняття Кодексу були задекларовані:

1. зменшення вартості процедури банкрутства (в Україні вартість в середньому становить 40,5% від вартості майна боржника, в той час як середній показник по країнах – 13,1%, а найкращий показник – 1% в Норвегії);
2. скорочення термінів процедури банкрутства (в Україні – практично 3 роки, коли середній термін по країнам близько 2 років)¹;
3. створення умов для збільшення ефективності погашення боргів.

Як очікується, прийняття Кодексу має сприяти Україні піднятися в загальному рейтингу Doing Business на 9 позицій.

Нижче пропонуємо Вашій увазі загальні відомості про процедуру банкрутства і суміжних питаннях згідно з новим Кодексом, а саме:

1. Процедури в рамках справ про банкрутство;
2. Вартість провадження про банкрутство;
3. Терміни у справах про банкрутство;
4. Визнання банкрутами юридичних осіб – «корпоративне банкрутство»;
5. Особиста відповідальність засновників і директорів по боргах юридичних осіб;
6. Визнання угод юридичних осіб за останні 3 роки недійсними;
7. Визнання банкрутами фізичних осіб, відновлення платоспроможності, шкоди репутації;
8. Стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Під чинством про банкрутство розуміється розгляд судом справи про неможливість виплачувати боржником борги, яке включає такі процедури як:

– досудова санація боржника – процедура, яка може бути ініційована боржником до відкриття справи про банкрутство і спрямована на здійснення організаційно-управлінських дій щодо запобігання банкрутству, план санації узгоджується кредиторами і затверджується судом;

– реструктуризація заборгованості (зміна способів / порядку погашення заборгованості);

– розпорядження майном боржника (погашення боргів);

– санація боржника або ліквідація (для юридичних осіб);

– списання непогашених боргів.

Кодекс запроваджує новий порядок реалізації майна боржника, який буде здійснюватися виключно через електронні майданчики.

Справи про банкрутство розглядаються господарським судом за місцезнаходженням (проживанням) боржника, у тому числі і фізичної особи.

За розгляд справи про банкрутство передбачена оплата судового збору, її сума не змінилася і становить:

– за заяву про досудову санацію – 2 прожиткових мінімуми (3 524 грн);

– за заяву про відкриття справи про банкрутство – 10 прожиткових мінімумів (17 620 грн);

– за заяву кредиторів з грошовими вимогами після відкриття справи – 2 прожиткових мінімуми (3 524 грн);

– за заяви про визнання угод недійсними – 2 прожиткових мінімуми (3 524 грн);

На додаток до судового збору провадження про банкрутство передбачає виплату винагороди арбітражному керуючому (особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та призначено шляхом автоматичного відбору і діє як керуючий реалізацією майна боржника (розпорядник майна/ліквідатор), керуючий реструктуризацією, керуючий санацією).

Кодекс збільшив розмір винагороди арбітражного керуючого, яке становить:

Основна винагорода за 1 місяць:

– розпорядник майна (ліквідатора)– в розмірі середньомісячної зарплати директора боржника, але не менше 3 мінімальних зарплат (11 169 грн);

– керуючого санацією – не менш 4 мінімальних зарплати (14 892 грн);

– керуючого реструктуризацією – 5 прожиткових мінімуми (8 800 грн) за проведення реструктуризації боргів, і 3 прожиткових мінімуми (5 Пробіг: 280 грн) за погашення боргів

Додаткова винагорода:

5% – від вартості стягнутого на користь боржника майна, яке перебувало у третіх осіб;

3% – від суми погашених вимог кредиторів (крім погашення за рахунок заставного майна).

Крім винагороди, арбітражному керуючому компенсуються всі витрати, які він несе в ході виробництва.

Винагорода виплачується за рахунок авансу (зарахованого на депозит суду заявником – див. Далі), а сума, що перевищує аванс, – за рахунок коштів, отриманих від продажу майна боржника, яка не перебуває в заставі (ст.30²).

Кодекс встановлює наступні терміни в рамках провадження про банкрутство:

– Суд приймає справу до розгляду не пізніше 5 днів з моменту отримання заяви про відкриття справи про банкрутство (ст.35);

– Конкурсні кредитори протягом 30 днів з дня опублікування інформації про відкриття справи зобов’язані заявити про свої вимоги до боржника (ст.45);

– Підготовче засідання проводиться не пізніше 14 днів (20 днів з поважних причин) з моменту відкриття провадження;

– Розпорядник майна подає суду список вимог кредиторів не пізніше 1 місяця і 20 днів з моменту проведення підготовчого засідання;

– Розпорядник майна проводить інвентаризацію майна боржника в строк до 2 місяців (3 місяців у разі значної кількості майна) від дати проведення підготовчого засідання;

– Попереднє засідання проводиться не пізніше 70 днів (3 місяців у разі більшої кількості кредиторів) після дати проведення підготовчого засідання (ст.39);

– Процедура розпорядження майном боржника триває терміном до 170 днів (ст.44);

– Тривалість процедури санації визначається в плані санації, її термін не обмежений Кодексом. Закон про відновлення платоспроможності обмежував її термін 6 місяцями з можливістю продовження на 12 місяців (ст.28 Закону).

– Процедура ліквідації не може перевищувати 12 місяців (ст.58).

За заявою комітету кредиторів суд може скоротити або продовжити встановлений термін (ст.48).

Як вже було зазначено Кодекс має прокредіторской характер, висуваючи на перший план інтереси кредиторів. Умовно кредитори розділені на групи:

1. Забезпечені кредитори – вимоги, яких забезпечені заставою;
2. Конкурсні кредитори – вимоги, яких виникли до порушення провадження про банкрутство і не забезпечені;
3. Поточні кредитори вимоги, яких виникли після порушення провадження про банкрутство;
4. Кредитори з вимогами про виплату зарплати, аліментів, авторської винагороди, шкоди здоров’ю (на їх вимоги не поширюється мораторій і вони підлягають задоволенню першочергово).

Від імені конкурсних кредиторів діють їх представницькі органи – збори і комітет кредиторів.

Збори кредиторів є вищим органом і приймає рішення шляхом голосування. Кількість голосів конкурсних кредиторів пропорційно сумі їх вимог. До повноважень зборів кредиторів належить:

– визначення складу комітету кредиторів (до 7 членів);

– затвердження плану санації;

– звернення до суду про перехід до наступної процедури у справі про банкрутство;

– вибір нового арбітражного керуючого в разі відсторонення попереднього, який, призначений автоматичною системою.

Комітет кредиторів є представницьким органом, який включає до 7 членів, обраних на зборах кредиторів. Кредитори, які мають 25% голосів і більше на загальних зборах автоматично включаються в комітет кредиторів.

Комітет здійснює такі повноваження:

– звертається до суду про визнання угод, укладених боржником, недійсними;

– звертається до суду про припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення нового;

– дає згоду на продаж майна боржника і умови такого продажу (ст. 48)

II. БАНКРУТСТВО ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

Справа про банкрутство стосовно юридичної особи (далі – «Компанія») може бути ініційоване як самим боржником, так і його кредиторами (ст.34).

Заявник до подачі заяви в суд про відкриття справи про банкрутство повинен зарахувати на депозит суду аванс винагороди арбітражного керуючого за 3 місяці, а саме – 3 мінімальні зарплати за кожен, що становить 33 507 грн (ст.34).

До компанії-боржника можуть бути застосовані наступні судові процедури банкрутства:

1. розпорядження майном;
2. санація;
3. ліквідація.

Процедура «мирової угоди», яка передбачалася Законом про відновлення платоспроможності, була виключена з цього переліку.

Кодекс не встановлює розмірів боргу та тривалості прострочки Компанії, які можуть бути підставою для відкриття справи про банкрутство.

Нагадаємо, що Закон про відновлення платоспроможності припускав, що умовою відкриття справи, є наявність сукупного безперечного боргу не менше 300 мінімальних зарплат (1 116 900 грн!), непогашених протягом 3 місяців.

Під безперечними вимогами, в даному випадку, розумілися, вимоги, підтверджені судовими рішеннями і по яких відкрито виконавче виробництво без обліку неустойки та інших фінансових санкцій (ст.10 Закону).

Кодекс, в свою чергу, не вимагає, щоб заборгованість Боржника підтверджувалася рішенням судам і тим більше, щоб по ній було відкрито виконавче провадження, що відкриває можливості для кредиторів звертатися до суду із заявою про визнання боржника банкрутом у випадках, коли розмір заборгованості не значний або прострочення не тривале.

Хоча, в Кодексі збереглася норма, що підставою для відмови судом у відкритті провадження є наявність спору про право між кредитором і боржником, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження (ст.39).

При цьому, якщо виробництво вже відкрито, то всі поточні суперечки боржника з кредиторами вирішуються судом в рамках справи про банкрутство.

Кодекс чітко не дає переліку ознак банкрутства або загрози неплатоспроможності. Таким чином, такі ознаки стали носити оціночний характер і визначаються на розсуд суду.

Так, Кодекс розширює можливості по відкриттю справ про корпоративне банкрутство і можливості з погашення боргів перед кредиторами, що пов’язано з появою нових ризиків для засновників, керівників і контрагентів компаній.

2.1. Особиста відповідальність засновників і керівників компанії по боргах компанії

Кодекс про банкрутство перейняв норми Закону про відновлення платоспроможності і тим самим зміцнив положення про відповідальність директора за забезпечення платоспроможності компанії.

Так, в якості заходів щодо запобігання банкрутству на директора компанії покладається обов’язок повідомити засновникам компанії про появу ознак банкрутства (ст.4). У разі банкрутства компанії з вини його засновників або інших осіб, в тому числі з вини директора, на них у разі недостатності майна компанії, може бути покладено субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями компанії (ст.61).

Новелою Кодексу стало покладання на Директора відповідальності за межі не порушення справи про банкрутство компанії протягом 1 місяця з моменту виникнення загрози неплатоспроможності.

Під загрозою неплатоспроможності розуміється ситуація, коли задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань в повному обсязі перед іншими кредиторами (ст.34).

Якщо Директор компанії, в такому разі не звертається до суду в зазначений термін, то він несе солідарну відповідальність за невиплату боргів перед кредиторами. Це означає, що кредитори зможуть вибирати пред’являти свої вимоги безпосередньо до компанії або до її Директору.

Нагадуємо, що відповідно до ст. 543, 544 Цивільного Кодексу України, за умови солідарного обов’язку боржників, кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо на власний розсуд.

Кредитор, який одержав виконання обов’язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі.

Боржник, який виконав солідарне зобов’язання, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.

2.2. Ризики для контрагентів

Кодекс збільшив термін, протягом якого можуть бути визнані недійсними угоди, скоєні боржником.

Так, угоди, зроблені боржником протягом 3 років до відкриття справи про банкрутство, можуть бути визнані судом недійсними за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо такі угоди завдали збитки для боржника або кредиторів.

До таких операцій відносяться такі:

1. якщо боржник виконав майнові зобов’язання раніше встановленого терміну;
2. боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов’язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
3. боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами нижче або вище ринкових;
4. боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржника перевищувала вартість майна боржника;
5. боржник прийняв на себе заставні зобов’язання для забезпечення виконання грошових вимог (ст.42).

Згідно із законом про відновлення платоспроможності угоди могли бути визнані недійсними в перебігу не менше 1 року з моменту їх вчинення до відкриття справи про банкрутство.

Таке збільшення термінів і широкі критерію для визнання недійсними угод стає додатковим ризиком для контрагентів, які укладаючи угоду можуть не мати можливості встановити наявність ознак банкрутства у протилежної сторони, або такі ознаки банкрутства можуть зовсім не існувати.

Подібне збільшення термінів може послужити приводом для формування практики перевірок платоспроможності контрагентів та вимог надання відомостей про баланс контрагентів на момент укладення угод, а також застосування забезпечувальних заходів до зобов’язань як до моменту їх виконання, так і на майбутні 3 роки.

ІII. БАНКРУТСТВО ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Головним нововведенням Кодексу стали справи про неплатоспроможність фізичних осіб, результатом яких може стати реструктуризація заборгованості боржника або визнання його банкрутом.

Боржником може бути, як фізична особа, так і фізична особа-підприємець, до них застосовується однаковий порядок розгляду справ про неплатоспроможність. Інформація про виробництво в відношенні фізичної особи-підприємця вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.113).

Справа про банкрутство не може бути відкрито або підлягає закриттю, якщо:

– боржник вже визнавався банкрутом протягом останніх 5 років;

– притягнутий до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов’язані з неплатоспроможністю;

– майно членів сім’ї³ боржника було придбано за кошти боржника та / або є зареєстрованим на іншого члена сім’ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;

– у боржника немає фінансових можливостей оплачувати заборгованість по кредиту в іноземній валюті, забезпеченому його єдиним житлом;

– боржник надав суду неправдиву (в т.ч. неповну інформацію) про майновий стан себе і своєї сім’ї (ч. 4 ст.119, ч. 7 ст. 123).

Ініціатором судового розгляду справи про неплатоспроможність боржника може бути виключно сам боржник (ст.114).

На відміну від визнання банкрутами підприємств, визнання банкрутом фізичної особи є правом, а не обов’язком такої особи і можливо тільки за умови, якщо фізична особа в змозі оплатити судові провадження щодо банкрутства.

На боржника покладається обов’язок авансувати роботу арбітражного керуючого за 3 місяці в розмірі 5 прожиткових мінімуми за місяць, що становить 26 430 грн (ст. 30).

Докази про авансування боржник зобов’язаний надати суду при подачі заяви про порушення провадження про неплатоспроможність. Аванс зараховується на депозит суду (ст.116).

Варто зазначити, що подібна вимога значним чином, обмежує можливість громадян, які дійсно перебувають у важкому фінансовому положенні, ініціювати справи про реструктуризацію своїх боргів і бути визнаними банкрутами. Тут важливо враховувати, що кредитори не можуть виступати заявниками в справах про банкрутство фізичних осіб, однак, не заборонено додаткове кредитування боржника в таких цілях. Також кредитори можуть фінансувати розгляд справи про банкрутство, а саме встановити арбітражному керуючому додаткову плату, оплачувати залучення арбітражним керуючим фахівців в різних областях (оцінювачів, які керують і ін.).

Відсутність у кредиторів права ініціювати заклад справ про банкрутство фізичних осіб страхує фізичних осіб від небажаного залучення в судові тяжби.

За боржника можуть поручитися треті особи, які в такому випадку мають право брати участь в обговорення плану реструктуризації заборгованості боржника (ст.124).

При подачі заяви суду про відкриття справи про банкрутство Боржник зобов’язаний надати декларацію за 3 роки (за кожен рік окремо), яка повинна містити інформацію про майно та доходи боржника і членів його сім’ї, які перевищують 30 мінімальних зарплат (111 690 грн) (ч. 5 ст. 116).

Виробництво з питань банкрутства щодо фізичної особи передбачає наступне:

1) До боржника з ініціативи суду або кредиторів можуть бути застосовані забезпечувальні заходи, а саме:

– заборона укладати угоди;

– передача майна боржника на зберігання третім особам;

– зобов’язання вчинити або утриматися від вчинення певних дій;

– заборона розпоряджатися нерухомістю;

– арешт майна боржника;

– заборона виїзду боржника за кордон;

2) Припиняється нарахування штрафів та інших відсотків на заборгованість, в т.ч. індексу інфляції;

3) Вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів на 120 днів, в т.ч. і по оплаті податків і зборів.

Виняток:

– відшкодування шкоди здоров’ю або смертю фізичної особи;

– виплата аліментів;

– виконання вимог за виконавчими документами немайнового характеру;

– задоволення вимог кредиторів за планом реструктуризації боргів боржника.

Зазначені борги також не підлягають списанню в разі визнання боржника банкрутом.

4) Припиняються терміни позовної давності;

5) Термін виконання всіх грошових вимог боржника вважається наступившим.

До боржника фізичної особи застосовуються такі судові процедури неплатоспроможності (ст. 5):

1. реструктуризація заборгованості;
2. погашення боргів боржника і визнання його банкрутом.

Арбітражний керуючий у справах про неплатоспроможність фізичних осіб користується такими ж повноваженнями, як і в справах щодо юридичних осіб, в тому числі має право:

– доступу до конфіденційної інформації і банківської таємниці, в т.ч. інформації про задекларований майні при перетині кордону боржником і членами його сім’ї, інформації про перетин боржником кордону за останні 3 роки;

– оглядати майно;

– проводити інвентаризацію майна і встановлювати його вартість;

– управляти і розпоряджатися майном боржника.

– залучати фахівців в різних областях (оцінювачів, які керують і ін.) З дозволу суду (ст.144).

Відносно фізичних осіб Кодекс встановлює невичерпний перелік підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) фізичної особи:

– розмір боргу не менше 30 мінімальних зарплат (111 690 грн ⁴) або,

– заборгованість становить понад 50% від платежів, які підлягають виплаті за місяць, протягом 2 місяців (незалежно від суми) або,

– у виконавчому провадженні винесено постанову про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення або,

– інші обставини, які свідчать про те, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов’язання або здійснювати поточні платежі (загроза неплатоспроможності) (ст.115).

Кодекс встановлює наступні терміни в рамках провадження про банкрутство фізичних осіб:

– Суд приймає справу до розгляду не пізніше 5 днів з моменту отримання заяви про відкриття справи про банкрутство (ст.117);

– Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться строком на 120 днів з моменту відкриття провадження(ст.121);

– Збори кредиторів розглядає план реструктуризації і дає своє схвалення протягом 120 днів (ст. 124).;

– Підготовче засідання проводиться не пізніше 15 днів з моменту відкриття провадження;

– Попереднє засідання проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі(ст.122);

– Судове засідання, на якому затверджується план реструктуризації боргів або приймається рішення про перехід до процедури погашення боргів або про закриття провадження у справі, призначається не пізніше 60 днів з дня попереднього судового засідання (ст.122);

– Термін виконання плану по реструктуризації заборгованості боржника не може перевищувати 10 років – боргів по кредитах на придбання житла; 5 років – інших боргів.

За умови погашення 80% заборгованості термін виконання плану реструктуризації може бути продовжений (ст. 124).

Податковий борг, який виник протягом 3 років з моменту відкриття справи про неплатоспроможність боржника підлягає списанню (ст. 125).

– Якщо протягом 120 днів з моменту відкриття провадження збори кредиторів не схвалює план реструктуризації або приймає рішення про перехід до процедури реалізації майна боржника, то суд визнає боржника банкрутом (ст.130).

Все майно боржника включається до ліквідаційної маси, крім:

– житла – єдине місце проживання сім’ї боржника (квартира до 60 кв м або не більше 13,65 кв м на кожного члена сім’ї, будинок до 120 кв м) і не є предметом забезпечення;

– коштів на рахунках пенсійних фондів, фондах соціального страхування (ст.131, 132).

З ліквідаційної маси можуть бути виключені об’єкти вартістю до 10 мінімальних зарплат (до 37 230 грн), які є не ліквідними. Загальна вартість коштів, які виключаються з ліквідаційної маси не може становити суму в розмірі понад 30 мінімальних зарплат (до 111 690 грн). При цьому Закон не роз’яснює поняття та ознаки ліквідності в такому контексті (ст.132).

Непогашені борги, в разі нестачі коштів у боржника, підлягають списанню, Суд приймає рішення про звільнення боржника від боргів.

Наслідки визнання фізичної особи банкрутом:

1) Перед укладенням договорів позики, кредитних договорів, договорів поруки або застави боржник зобов’язаний письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності інші сторони таких договорів – протягом 5 років;

2) Вважається, що протягом 3 років громадянин має не бездоганну ділову репутацію (ст.135).

У початковій редакції Кодексу під втратою бездоганної репутації додатково розумілося протягом 5 років позбавлення фізичної особи права займатися незалежною професійною діяльністю, в якості адвокатів, приватних нотаріусів, арбітражних керуючих, приватних виконавців тощо. Однак, в подальшому Законодавець відмовився від такої категоричної формулювання.

Разом з тим наслідок небездоганною репутації може стати приводом для обмежень у праві займати керівні посади, отримати допуск до деяких професій, отримати доступ до незалежної професійної діяльності, де особливе значення має професійна етика і добропорядність, наприклад, адвокатуру, нотаріату, суду.

З огляду на вищевикладене, існують побоювання, що процедура банкрутства фізичних осіб може виявитися недоступною тим, хто дійсно змушений почати життя з «чистого аркуша» на увазі її дорожнечу і явним шкодою професійної репутації і соціальним статусом. Разом з тим, зберігаються ризики, що визнання банкрутом може бути використано недобросовісними боржниками, що не дорожать своєю репутацією в цілях ухилення від виплати заборгованостей.

IV. СТЯГНЕННЯ МАЙНА У ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРЕДИТІВ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ

Згідно розділу VI Перехідних положень Кодексу з моменту вступу в силу Кодексу, втрачає силу Закон «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» 2014 року, далі – «Закон про мораторій».

Нагадаємо, що Закон про мораторій вступив в силу 07.06.2014 року і передбачав наступне:

1) житло або об’єкт незавершеного, в іпотеці за валютними кредитами не могло бути примусово стягнуто (відчужене без згоди власника), якщо таке житло використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя в власності не перебуває інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого житла не перевищує 140 кв. м для квартири і 250 кв. м для будинку;

2) не може бути примусово стягнуто (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), якщо у позичальника недостатньо коштів, отриманих кредитором від реалізації (переоцінки) нерухомості в іпотеку;

3) кредитор не може поступитися (передати) борг на користь іншої особи – нового кредитора.

Згідно положень Кодексу протягом 5 років з моменту вступу в силу Кодексу будуть діяти особливі правила щодо реструктуризації заборгованості за іпотечними кредитами фізичних осіб в іноземній валюті, а саме:

1. Заборгованість, забезпечена нерухомістю – єдиним місцем проживання сім’ї боржника, підлягає реструктуризації або врегулювання мировою угодою;
2. Вимоги забезпеченого кредитора конвертуються в гривню за курсом НБУ на день відкриття справи про неплатоспроможність і погашаються боржником згідно з планом про реструктуризацію в розмірі 100% від ринкової вартості нерухомості. Ринкова вартість нерухомості визначається оцінювачем, обраним кредитором. Ця сума підлягає зменшенню пропорційно тій частині кредиту, яку вже було погашено.

Слід зазначити, що боржник в такому випадку, не може впливати на оцінку його майна, вибір оцінювача і покупця, умови продажу і т.д.

3. Якщо загальна площа квартири в іпотеку не перевищує 60 кв. м (або житлова площа 13,65 кв. м на кожного члена сім’ї боржника) або загальна площа будинку в іпотеці менше 120 кв. м, то процентна ставка за планом реструктуризації встановлюється на рівні українського індексу ставок за 12-місячними депозитами фізичних осіб, збільшеного на 1%. На поточний момент близько – 16% (15 + 1) для гривневих депозитів. План реструктуризації в такому випадку затверджується на 15 років, якщо інше не погоджено сторонами.
4. Якщо площа житла перевищує, зазначені в попередньому пункті межі, то зазначена процентна ставка збільшується на 3%, тобто 18% (15 + 3), План реструктуризації в такому випадку затверджується на 10 років, якщо інше не погоджено сторонами.
5. До розміру вимог забезпеченого кредитора не включаються штрафні санкції та пеня.
6. Боржник і кредитор за взаємною згодою поза процедури відновлення платоспроможності, можуть встановити процентні ставки і / або відсоток від ринкової вартості житла в іпотеці нижче зазначених вище.
7. Прощення (списання) залишку боргу, різниці між початкової сумою боргу за кредитним договором та сумою, яка підлягає виплаті згідно з планом реструктуризації, відбувається після повного виконання обов’язків боржника за реструктуризированному зобов’язанням.

Через 5 років вищевказані перехідні положення припинять свою дію і буде застосовуватися новий порядок, передбачений ч. 7 ст. 123, згідно з якою відсутність у боржника фінансових можливостей виплачувати заборгованість по кредиту в іноземній валюті, забезпеченої квартирою або будинком, які є єдиним місцем проживання боржника є підставою для закриття провадження у справі про визнання боржника банкрутом, яке може застосовуватися з ініціативи кредиторів або суду. Тобто, списання частини заборгованості за валютними кредитами, забезпеченими іпотекою, буде неможливо.

Виходячи з положень Кодексу, прямо не врегульовано механізм застосування особливих правил реструктуризації заборгованості фізичних по іпотечних кредитах у валюті, а саме, чи є така реструктуризація частиною виробництва про неплатоспроможність особи, яка ініціюється виключно боржником, або така реструктуризація також може проводиться з ініціативи кредитора.

За логікою Кодексу створюється враження, що зі скасуванням мораторію банки отримують право вимагати стягнення нерухомості у власності громадян (в т.ч. єдиного житла), наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті в повному обсязі, з урахуванням штрафних санкцій та інфляційних витрат, нарахування яких відбувалося протягом усього періоду дії мораторію.

З огляду на, що суми штрафних санкцій та інфляційних витрат можуть значно перевищувати суму основної заборгованості, то особливий порядок реструктуризації заборгованості в рамках процедури банкрутства фізичної особи, може стати єдиним способом погасити заборгованість по валютному кредиту.

При цьому такий можливістю боржники зможуть скористатися виключно на протязі 5 років з моменту вступу в силу Кодексу.

ПРИКЛАД⁵.

Громадянин Н. у 2008 році оформив кредит в банку в розмірі 100 000 доларів США на покупку квартири (120 кв. м), термін повного погашення якої настав 01.01.2014 року. В забезпечення кредиту, квартира передана в іпотеку банку.

Громадянин Н. іншого нерухомого майна у власності не має, постійно проживає в квартирі.

Станом на 01.01.2014 Громадянин Н. виплатив по кредиту 30 000 доларів США в рахунок погашення відсотків і тіла боргу, що становить 30% від суми.

Сума боргу на 01.01.2014 склала 85 000 доларів США.

Пеня, нарахована на суму невиплаченого боргу склала 50 000 доларів США⁶.

Станом на 01.11.2018 з урахуванням пені сума боргу склала 135 000 доларів США

07.06.2014 р вступив в силу мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

До цього моменту банк процедуру стягнення іпотечного майна не ініціював.

З моменту скасування мораторію банк -кредитор отримує право звернути стягнення на квартиру (єдине житло) та інше майно боржника в рахунок погашення заборгованості в розмірі 135 000 доларів США (що станом на 01.11.2018 р еквівалентно 3 780 000 долл за курсом НБУ).

Боржник має право протягом 5 років з моменту набрання Кодексом чинності вимагати реструктуризації іпотечного кредиту у валюті, що передбачає наступне:

1. Боржник звертається до суду із заявою про відкриття провадження про банкрутство з оплатою авансу арбітражному керуючому (26 430 грн) і судового збору (17 620 грн), а всього 44 050 грн; Суд затверджує план реструктуризації заборгованості боржника;
2. Сума пені в розмірі 50 000 доларів США не враховується при визначенні суми основного боргу;
3. Основний борг у розмірі 85 000 доларів США конвертується в гривню за курсом НБУ, що становить 2 380 000 долл;
4. Банк вибирає оцінювача, який оцінює квартиру Громадянина Н.:
5. Ринкова вартість квартири зменшується пропорційно сумі, виплаченої Громадянином Н. по кредиту, тобто на 30%. Заборгованість, розрахована таким чином буде виплачується протягом 10 років (до 2028 року) із застосуванням відсоткової ставки на рівні українського індексу ставок за 12-місячними депозитами фізичних осіб, збільшена на 3%, тобто 18% (15 + 3). Після погашення заборгованості відповідно до плану реструктуризації до 2028 року різниця між початковою сумою боргу в гривнях та суми боргу встановленої за планом реструктуризації в розмірі списується (прощається).

Сума заборгованості за планом реструктуризації і відповідно сума, яка підлягає списанню, на пряму залежить від встановленої оцінкою ринкової вартості квартири.

1. Припустимо, що квартира оцінена в 1 000 000 грн (менше розміру основного боргу)

Заборгованість становитиме 700 000 долл

До 2028 року заборгованість з урахуванням 18% складе 1 960 000 грн.

Сума, яка підлягає списання 1 820 000 долл.

2. Припустимо, що квартира оцінена в 2 380 000 грн (дорівнює розміру основного боргу)

Заборгованість становитиме 1 666 000 долл

До 2028 року заборгованість з урахуванням 18% складе 4 664 800.

Сума, яка підлягає списанню – Немає

3. Припустимо, що квартира оцінена в 3 000 000 грн (більше розміру основного боргу)

Заборгованість становитиме 2 100 000 грн

До 2028 року заборгованість з урахуванням 18% складе 5 880 000 грн.

Сума, яка підлягає списанню – Нет

Таким чином, в результаті застосування реструктуризації боргу в порядку процедури банкрутства заборгованість боржника зменшитися тільки в тому випадку, якщо нерухомість боржника буде оцінена в розмірі суми, меншої, ніж сума заборгованості.

Однак, повертаючись до питання, дорожнечі і потенційної небезпеки процедури банкрутства для репутації фізичної особи і одночасно фінансових ризиків для банків, пов’язаних із значним зменшенням розміру заборгованості і тривалих термінів її погашення, припускаємо, що можливість ініціювати описаний вище порядок реструктуризації заборгованості боржником може стати стимулом для застосування банками і боржниками позасудових договірних способів реструктуризації боргів за валютними кредитами, забезпеченими іпотекою.

Вступ Кодексу в силу

На поточний момент Кодекс готується на підписання Президентом, після чого буде опублікований. Остаточний текст Кодексу з урахуванням всіх прийнятих поправок буде доступний після його опублікування, яке заплановано до кінця цього року.

Згідно перехідних положень Кодексу вступить в силу через 6 місяців з моменту його опублікування.

Положення про створення електронної торгової системи і авторизації електронних майданчиків вступлять в силу через 3 місяці з моменту опублікування.

З моменту набрання чинності Кодексом подальший розгляд справ про банкрутство буде здійснюватися відповідно до положень Кодексу, незалежно від дати відкриття провадження. Виняток становитимуть справи на стадії санації, провадження в яких триватиме по старому порядку до моменту завершення стадії санації.

1 За даними рейтингу Світового Банку Doing Business http://www.doingbusiness.org

2 Тут і далі посилання на статті Кодексу про банкрутство.

3 Членами сім’ї боржника в цих цілях являються подружжя (в тому числі, якщо шлюб був розірваний протягом трьох років до дня подачі декларації), їхні діти, в т.ч. повнолітні, батьки, особи під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, у т.ч. особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

4 Розмір боргу не включає неустойку (штраф, пеню).

5 Вказані умовні розрахунки суми, все значення округлені.

6 Максимально можливий розмір згідно ч.2. ст.21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов’язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, отриманої споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.