Ваш надійний лоцман в бурхливому морі законодавства

Бізнес в Україні

У цьому розділі до уваги потенційних інвесторів пропонуємо інформацію про основи ведення бізнесу та його оподаткування в Україні.

Основними двома формами ведення бізнесу в Україні є:

реєстрація української компанії;

реєстрація українського представництва іноземної компанії (без статусу самостійної юридичної особи).

Основні риси та відмінності

Характеристика

Українська компанія

Представництво

Орган реєстрації

Реєстратор за місцезнаходженням компанії

Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства

Тривалість створення

2-3 робочі дні

Приблизно місяць

Права окремої юридичної особи

Так

Ні

Оподаткування

Максимально широкі можливості для вибору оптимальної системи оподаткування

Всі операції представництва підлягають окремому податковому обліку та оподаткуванню в Україні

Від імені кого діє

Від власного імені

Від імені материнської компанії

Можливість розподілу часток (акцій) між декількома партнерами

Так

Ні

Можливість отримання дозвільної документації, ліцензій на специфічні види господарської діяльності

Так

Ні (або дуже обмежено)

Можливість працевлаштування іноземців

Потрібен дозвіл на працевлаштування

Потрібна спеціальна реєстрація Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства

Переважна більшість іноземних інвесторів, орієнтованих на тривалий бізнес, реєструють свою діяльність в Україні у формі української компанії як більш зрозумілої поширеної моделі на практиці.

Проте існують і приклади успішного ведення бізнесу в формі представництва. І хоча ведення бізнесу через представництво пов’язаний із рядом законодавчих колізій, складнощами при оформленні дозвільних документів, негнучкою системою оподаткування, така модель нерідко буває актуальною для короткострокових проектів, орієнтованих на швидке виконання робіт або надання послуг, оскільки дозволяє оперативне та безпосереднє фінансування діяльності нерезидента в Україні в іноземній валюті.

1. Способи інвестування

Найбільш популярними способами інвестування для України є:

  • cтворення української компанії та внесення інвестицій до її статутного капіталу у формі:

  • грошових коштів;

  • майна;

  • надання позик українській компанії;

  • надання українській компанії у користування майнових прав та об’єктів інтелектуальної власності.

2. Способи повернення інвестицій

Основними способами для спрямування доходів українських компаній за кордон, які можуть застосовуватися самостійно, а також можуть поєднуватися, є наступні:

Дивіденди

Українська компанія виплачує своїм власникам (учасникам) отриманий прибуток у формі дивідендів – пропорційно частці кожного власника в капіталі компанії.

Іноді в Україні вводяться обмеження на виплату дивідендів за кордон, або встановлюються максимально допустимі до виплати суми дивідендів. Тому при плануванні бізнесу важливо враховувати таку ймовірність.

Повернення нерезиденту позики та відсотків по ній

Є логічним продовженням фінансування української компанії через позику від материнської компанії.

Роялті

Плата української компанії на адресу материнської за право користування торговою маркою або іншими об’єктами інтелектуальної власності.

При виплаті на адресу материнської компанії українській компанії необхідно сплатити податок на репатріацію в розмірі відповідно до конвенції про усунення подвійного оподаткування у відповідній державі.

Якщо у держави інвестора немає угоди з Україною, то загальна ставка податку на репатріацію становить 15% для більшості видів доходів.

3. Валютний контроль

В Україні діє система валютного регулювання, що передбачає деякі обмеження на застосування валюти і використання її як засобу розрахунків.

Основними валютними правилами є:

  • оборот іноземної валюти в Україні не є вільним. Законним засобом платежу між резидентами є тільки гривня. Використання валюти суворо регламентовано;

  • іноді діють спеціальні правила та обмеження на купівлю валюти для виплати дивідендів іноземному інвестору.

Даний перелік валютних обмежень не є вичерпним, в ньому перераховані лише основні з них.

4. Податкові режими

Розглянемо існуючі в Україні податкові режими в розрізі українських компаній і представництв нерезидентів.

Оподаткування українських компаній

Компанії, створені в Україні, мають можливість щодо вибору одного з двох режимів оподаткування: загальної системи та спрощеної системи оподаткування.

I. Загальна система оподаткування включає наступні універсальні види податків:

1.1. податок на прибуток підприємств із загальною ставкою у 18% від об’єкта оподаткування, який обчислюється за правилами бухгалтерського обліку (шляхом зменшення сукупного доходу компанії на її підтверджені витрати);

1.2. податок на додану вартість (ПДВ) зі ставкою 20% застосовується до:

1) постачання товарів та послуг на території України;

2) ввезення товарів в Україну;

3) міжнародного перевезення пасажирів і вантажів всіма видами транспорту і т.д.

Якщо сума зазначених операцій перевищує 1 000 000 гривень (приблизно 27 000 доларів) на рік, компанії необхідно зареєструватися платником ПДВ, нараховувати та сплачувати цей податок.

При сплаті ПДВ до бюджету компанія отримує податковий кредит – це від’ємне значення зобов’язання по ПДВ, на яке можна зменшити суму податкового зобов’язання за наступними операціями.

Такий порядок адміністрування податку дозволяє фактично сплачувати податок тільки з «націнки» на вартість товарів, робіт або послуг, а не з їх повної вартості;

1.3. єдиний соціальний внесок це податок, спрямований на формування пенсійного фонду та фондів соціального страхування населення України, становить 22% від суми заробітної плати кожного працівника (з урахуванням премій).

В Україні сплачуються й інші види податків, однак вони носять більш спеціальних характер і застосовуються для окремих видів господарської діяльності.

1.4. Податкове агентування своїх працівників

Крім сплати податків за рахунок власних коштів, кожна компанія виконує функції податкового агента щодо своїх працівників.

Це означає, що до обов’язків компанії відноситься нарахування та сплата певних видів податків за рахунок заробітної плати своїх працівників – тобто, умовно кажучи, за їх рахунок і замість них.

Зокрема, заробітна плата обкладається двома податками – податком з доходів фізичних осіб (ПДФО) і військовим збором, які сумарно складають 19,5% від заробітної плати. Саме такий розмір податку і зобов’язані утримувати компанії з зарплати своїх найманих працівників. При цьому відповідальність за несплату несуть саме компанії, а не самі працівники.

II. Спрощена система оподаткування застосовується для розвитку малого і середнього бізнесу і передбачає наступні 4 групи платників:

Група І

Група II

Група III

Група IV

Платник податків

Приватний підприємець

Приватний підприємець

Приватний підприємець / юридична особа (компанія)

Виробники сільськогосподарської продукції

Кількість працівників

0

до 10

без обмежень

для компаній – без обмежень

Максимальний дохід за календарний рік

1 мільйон гривень (приблизно 27 000 доларів)

5 мільйонів гривень (приблизно 135 000 доларів)

7 мільйонів гривень (приблизно 189 000 доларів)

Ставка єдиного податку (на місяць)

до 10% прожиткового мінімуму (близько 203 гривень або 7,5 доларів)

до 20% прожиткового мінімуму (близько 405 гривень або 15 доларів)

3% доходу (за умови окремої реєстрації і сплати ПДВ) або 5% від доходу (без реєстрації платником і без сплати ПДВ)

ставка податку залежить від категорії, розташування та площі землі

Крім єдиного податку підприємець (або компанія) на спрощеній системі оподаткування сплачує єдиний соціальний внесок «за себе» (в розмірі не менше 1039 гривень або 39 доларів на місяць), а також за кожного зі своїх найманих працівників у розмірі 22% від їхньої заробітної плати.

Важливо! Податковий кодекс України встановлює ряд обмежень щодо застосування спрощеної системи оподаткування для деяких видів діяльності, а також для деяких компаній; мета таких обмежень – забезпечити соціально-економічну справедливість і не допустити зловживання спрощеною системою оподаткування для фактичного ухилення від сплати податків.

Так, наприклад, не може скористатися спрощеною системою оподаткування компанія, яка більш ніж 25% належить юридичній особі, що використовує загальну систему оподаткування.

Оподаткування представництв нерезидентів

Представництво іноземної компанії в Україні для цілей оподаткування розглядається як окремий платник податків (хоча і не має статусу самостійної юридичної особи).

Тому представництво зобов’язане вести облік всіх своїх операцій в Україні за аналогією з українською компанією і сплачувати податок з прибутку, отриманого в Україні, а також ПДВ (якщо здійснює оподатковувані операції на суму понад 1 000 000 гривень або 27 000 доларів на рік).

5. Ліцензії та дозволи

В Україні, в залежності від характеру господарської діяльності, компанія може бути зобов`язана отримати певні дозволи, серед яких найпоширенішими є наступні:

дозвіл державної архітектурно-будівельної інспекції на виконання будь-якого істотного будівництва;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки;

дозвіл на експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки;

дозвіл на розміщення зовнішньої реклами;

дозвіл на експлуатацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв;

дозвіл на спеціальне використання ресурсів (водних і т.д.);

дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

різноманітні сертифікати відповідності та свідоцтва про визнання відповідності;

висновок з оцінки впливу на довкілля і інші.

Крім діяльності, яка вимагає дозвільної документації, в Україні також діє більш сувора i складна процедура ліцензування деяких видів діяльності.

Ліцензуванню підлягають біля 30 видів діяльності, найбільш поширені з яких такі:

фінансові послуги (включаючи страхування);

банківська діяльність;

пасажирські перевезення;

виробництво алкогольних напоїв і тютюнових виробів та торгівля такою продукцією;

діяльність у сфері телебачення та радіомовлення;

будівництво істотних об’єктів;

виробництво, імпорт, торгівля лікарськими препаратами.

6. План BEPS в Україні

Україна частково приєдналася до плану BEPS (Base erosion and profit shifting – план дій щодо протидії розмиванню бази та виводу прибутків з-під оподаткування, прийнятий Організацією економічного співробітництва та розвитку).

У зв`язку з цим з 2021 року в Україні впроваджується правило CFC (“Controlled Foreign Corporations”): прибуток контрольованої іноземної компанії дообкладатиметься податком країни, податковим резидентом якої є особа, яка контролює компанію, пропорційно її частки в такій компанії.

При цьому, так як Україна не підписала відповідну MCAA угоду, автоматичний обмін фінансовою інформацією (AOEI) в Україні не працює.