Ваш надійний лоцман в бурхливому морі законодавства

Бізнес в Україні

Я почув і забув. Я побачив і запам’ятав. Я зробив і зрозумів.

Конфуцій

У цьому розділі до уваги потенційних інвесторів пропонуємо основи ведення бізнесу та оподаткування в Україні.

Ось дві основні форми ведення бізнесу в Україні:

– реєстрація самостійної дочірньої компанії;

– реєстрація українського представництва іноземної компанії (без статусу самостійної юридичної особи).

 

Основні риси та відмінності

Характеристика

Дочірня компанія

Представництво

Орган реєстрації

Реєстратор за місцезнаходженням компанії

Міністерство економічного розвитку та торгівлі України

Тривалість формування

2-3 робочі дні

Приблизно місяць

Права окремої юридичної особи

Так

Ні

Оподаткування

Максимально широкі можливості для вибору оптимальної системи оподаткування

Всі операції представництва підлягають окремому податковому обліку та оподаткуванню в Україні, при цьому, допускається два способи обчислення прибутку (докладніше – нижче)

Від імені кого діє

Від власного імені

Від імені материнської компанії

Можливість розподілу часток (акцій) між декількома партнерами

Так

Ні

Можливість отримання дозвільної документації, ліцензій на специфічні види господарської діяльності

Так

Ні (або дуже обмежено)

Можливість працевлаштування іноземців

Потрібен дозвіл на працевлаштування

Потрібна спеціальна реєстрація Міністерством економічного розвитку і торгівлі України для кожного іноземного працівника

 

Можна сказати, що переважна більшість іноземних інвесторів, орієнтованих на тривалий бізнес, організують свою діяльність в Україні у формі дочірньої компанії як більш зрозумілої, врегульованої та адаптованої моделі на практиці.

Тим не менше, існують і приклади успішного ведення бізнесу в формі представництва. І хоча бізнес через представництво пов’язаний із рядом законодавчих колізій, складнощами при оформленні дозвільних документів, негнучкою системою оподаткування, така модель нерідко буває актуальною для короткострокових проектів, орієнтованих на швидке виконання робіт або надання послуг, оскільки дозволяє оперативне та безпосереднє фінансування результатів діяльності нерезидента в Україні в іноземній валюті.

2. Способи інвестування

Найбільш популярними способами інвестування для України є:

  • Створення українського підприємства та внесення інвестицій до його статутного капіталу у формі:

  • Грошових коштів

  • Майна

  • Надання позик українським підприємствам

  • Надання українському підприємству у користування майнових прав та об’єктів інтелектуальної власності

3. Способи повернення інвестицій

Основні способи для спрямування доходів українських компаній (дочірніх компаній) за кордон, які можуть застосовуватися самостійно, а можуть комбінуватися, такі:

  • Дивіденди*

* Дочірня компанія виплачує своїм власникам (учасникам) отриманий прибуток у формі дивідендів – пропорційно частці кожного власника в капіталі компанії.

Іноді в Україні вводиться мораторій на виплату дивідендів за кордон, або обмежуються допустимі до виплати суми дивідендів. Тому при плануванні бізнесу важливо враховувати таку ймовірність.

  • Повернення нерезиденту позики та відсотків по ній**

** Є логічним продовженням фінансування дочірньої компанії через позику від материнської компанії. При плануванні програми позики важливо враховувати валютні обмеження, у тому числі, правило про недопустимість дострокового погашення позики і правило про примусовий продаж частини іноземної валюти українськими компаніями.

  • Роялті***

*** Плата дочірньої компанії на адресу материнської за право користування торговою маркою та іншими об’єктами інтелектуальної власності.

При виплаті на адресу материнської компанії дочірньому підприємству необхідно сплатити податок на репатріацію в розмірі відповідно до Конвенції про усунення подвійного оподаткування у відповідній державі. Якщо у держави інвестора немає угоди з Україною, то загальна ставка податку на репатріацію становить 15% для більшості видів доходів.

4. Валютний контроль

В Україні діє система валютного регулювання, що включає обмеження і заборони на застосування валюти і використання її як засобу розрахунків.

Основні валютні принципи можна звести до такого:

  • Оборот іноземної валюти в Україні не є вільним. Законним засобом платежу між резидентами є тільки гривня. Використання валюти суворо регламентовано.

  • Українські підприємства (в тому числі, дочірні компанії) мають право погашати валютні позики не раніше терміну, передбаченого у договорі. Це стосується як кредиту, так і відсотків по ньому. Також діють обмеження щодо скорочення договірного строку повернення позики.

  • Іноді діє заборона (мораторій) на купівлю валюти для виплати дивідендів іноземному інвестору.

  • Частина виручки компанії (50%) в іноземній валюті підлягають обов’язковому продажу на міжбанківському валютному ринку.

  • Встановлюється межа для сум, які можуть бути повернуті іноземному інвестору в результаті продажу корпоративних прав, цінних паперів, зменшення статутного капіталу.

Даний перелік валютних обмежень не є вичерпним, в ньому перераховані лише базові з них.

5. Податкові режими

Розглянемо доступні в Україні податкові режими також в розрізі дочірніх компаній і представництв нерезидентів.

Оподаткування компаній, зареєстрованих в Україні

Компанії, створені в Україні у формі господарських або акціонерних товариств, приватних підприємств і в інших організаційно-правових формах мають максимально широкі можливості щодо вибору режиму оподаткування.

ЇХ існує два: загальна система та спрощена система оподаткування. Разом з тим, кожен з цих режимів характеризується певним розмаїттям.

I. Загальний режим оподаткування включає наступні універсальні види податків:

1.1. Податок на прибуток компанії із загальною ставкою у 18% від об’єкта оподаткування, який обчислюється за правилами бухгалтерського обліку, спрощено кажучи, шляхом зменшення сукупного доходу компанії на її доцільні та підтверджені витрати.

1.2. Податок на додану вартість (ПДВ) зі ставкою 20% застосовується до:

1) поставки товарів та послуг на території України;

2) операцій з ввезення товарів в Україну;

3) міжнародного перевезення пасажирів і вантажів всіма видами транспорту.

Якщо сума зазначених операцій перевищує 1 000 000 гривень (приблизно 35 000 доларів) на рік, компанії необхідно зареєструватися платником ПДВ, нараховувати та сплачувати цей податок. При сплаті ПДВ до бюджету компанія отримує податковий кредит – це, свого роду, від’ємне значення зобов’язання по ПДВ, на яке можна зменшити суму податкового зобов’язання у наступних операціях. Такий порядок адміністрування податку дозволяє фактично сплачувати податок тільки з «націнки» на вартість товарів, робіт або послуг, а не з їх повної вартості.

1.3. Єдиний соціальний внесокце податок, спрямований на формування пенсійного фонду та фондів соціального страхування населення України), становить 22% від суми заробітної плати кожного працівника (з урахуванням премій).

В Україні сплачуються й інші види податків, однак, вони носять більш спеціальних характер і застосовуються для окремих видів господарської діяльності.

1.4. Податкове агентування своїх працівників

Крім сплати податків за рахунок власних коштів кожна компанія виконує функції податкового агента щодо своїх працівників. Це означає, що до обов’язків компанії відноситься нарахування та сплата встановлених видів податків за рахунок заробітної плати своїх працівників – тобто, умовно кажучи, за їх рахунок і замість них. Зокрема, заробітна плата обкладається двома податками – податком з доходів фізичних осіб (ПДФО) і військовим збором, які сумарно складають 19,5% від заробітної плати. Саме такий розмір податку і зобов’язані утримувати компанії з зарплати своїх найманих працівників. При цьому відповідальність за несплату несуть саме компанії, а не самі працівники.

II. Спрощений режим оподаткування застосовується для розвитку малого і середнього бізнесу і допускає наступні 4 групи режимів:

Група І

Група II

Група III

Група IV

Платник податків

Приватний підприємець

Приватний підприємець

Приватний підприємець / юридична особа (компанія)

Виробники сільськогосподарської продукції

Кількість працівників

0

До 10

Без обмежень

Без обмежень

Максимальний дохід за календарний рік

300,000 (приблизно 10 500 доларів)

1.5 мільйонів гривень (приблизно 57 000 доларів)

5 мільйонів гривень (приблизно 177 000 доларів

Ставка єдиного податку (на місяць)

до 10% прожиткового мінімуму (близько 180 гривень або 7 доларів

до 20% прожиткового мінімуму (близько 750 гривень або 27 доларів)

3% доходу (за умови окремої реєстрації і сплати ПДВ) або 5% від доходу (без реєстрації платником і без сплати ПДВ)

Ставка податку залежить від категорії, місцезнаходження та площі землі

Крім єдиного податку підприємець (або компанія) на спрощеній системі оподаткування сплачує Єдиний соціальний внесок «за себе» (в розмірі не менше 820 гривень або 30 доларів на місяць), а також за кожного зі своїх найманих працівників у розмірі 22% від їхньої заробітної плати.

**Важливо! Податковий кодекс України встановлює ряд обмежень щодо застосування спрощеного режиму оподаткування для деяких видів діяльності, а також для деяких компаній; мета таких обмежень – забезпечити соціально-економічну справедливість і не допустити зловживання спрощеним режимом оподаткування для фактичного ухилення від сплати податків.

Так, наприклад, не може скористатися спрощеним режимом оподаткування компанія, яка більш ніж 25% належить юридичній особі, що використовує загальну систему оподаткування.

Оподаткування офіційних представників нерезидентів

Українське представництво іноземної компанії в Україні в контексті оподаткування розглядається як окремий платник податків (хоча і не має статусу самостійної юридичної особи). Тому представництво зобов’язане вести облік всіх своїх операцій в Україні за аналогією з дочірньою компанією і сплачувати податок з прибутку, отриманого в Україні, а також ПДВ (якщо здійснює оподатковувані операції на суму понад 1 000 000 гривень або 35 000 доларів на рік).

При цьому, прибуток представництва може обчислюватися на підставі окремого балансу, який повинен бути узгоджений із податковим органом за місцезнаходженням представництва. Якщо ж неможливо визначити прибуток представництва шляхом прямого підрахунку, то прибуток рахується так: весь отриманий дохід мінус весь отриманий дохід, помножений на 0,7.

6. Ліцензії та дозволи

Для ведення середнього і крупного бізнесу в Україні необхідний певний пакет дозвільних документів. Всього в Україні сьогодні налічується понад 150 різних видів дозволів і висновків, які можуть вимагатися від компанії в залежності від характеру її господарської діяльності.

Серед найбільш поширених дозвільних документів, які вимагаються від багатьох українських компаній, такі:

– дозвіл інспекції архітектурно-будівельного контролю на виконання будь-якого істотного будівництва;

– дозвіл на роботи підвищеної небезпеки;

– дозвіл на експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки;

– дозвіл на розміщення зовнішньої реклами;

– дозвіл на експлуатацію радіочастотного ресурсу або випромінювального пристрою;

– дозвіл на спеціальне використання ресурсів (водних, природних);

– дозвіл на викиди в атмосферу забруднюючих речовин;

– різноманітні висновки санітарно-епідеміологічної служби та ветеринарної служби щодо сировини, технологій, обладнання та продукції;

– різноманітні свідоцтва і сертифікати з оцінки відповідності;

– оцінка впливу господарської діяльності на навколишнє середовище і інші.

Крім діяльності, яка вимагає звичайної дозвільної документації, в Україні також діє більш сувора за вимогами і більш складна процедура ліцензування деяких видів діяльності.

Ліцензуванню підлягають кілька десятків видів діяльності, найбільш поширені з яких такі:

фінансові послуги (включаючи страхування);

– банківська діяльність;

– вантажні та пасажирські перевезення;

– виробництво алкогольних напоїв і тютюнових виробів та торгівля такою продукцією;

– діяльність у сфері телебачення та радіомовлення;

– будівництво істотних об’єктів;

– виробництво, імпорт, торгівля лікарськими препаратами.