Ваш надійний лоцман в бурхливому морі законодавства

Підписання Закону про корпоративних договорах

15.02.2018 р Президент підписав Закон № 1984 VIII про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо корпоративних договорів № 4470 від 19.04.2016 р., який був направлений йому на підписання ще 03.04.2017 р.

Згідно п. ІІ Закону він повинен вступити в силу на наступний день з моменту його опублікування.

Раніше (в консультації від 19.01.2017 р. № 12906/ЄК, коли проект Закону був прийнятий у першому читанні) ми вже писали про деякі новели прийнятого Законопроекту, однак, прийнята та підписана редакція Закону містить ряд поправок, у зв’язку з чим вважаємо за необхідне звернути Вашу увагу на основні положення прийнятого Закону.

Закон вносить зміни до Цивільного кодексу України, Законів України «Про господарські товариства», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про акціонерні товариства», «Про управління об’єктами державної власності».

Згідно Закону «корпоративний договір»це «договір про реалізацію прав учасників (засновників) ТОВ» або «договір між акціонерами».

СТОРОНИ КОРПОРАТИВНОГО ДОГОВОРУ

Сторонами корпоративного договору можуть бути учасники ТОВ/АТ, а також треті особи – кредитори господарського товариства. Керуючий орган господарського товариства або саме господарське товариство не можуть бути сторонами корпоративного договору.

Між учасниками (кредиторами) ТОВ/АТ корпоративний договір може бути укладений незалежно від того, передбачено право на укладення такого договору в статуті товариства чи ні.

ПРЕДМЕТ КОРПОРАТИВНОГО ДОГОВОРУ

Закон прямо встановлює, які питання можуть стати предметом корпоративного договору, зокрема, до них відносяться:

– обов’язок сторін голосувати на загальних зборах певним чином, передбаченим в договорі;

– порядок придбання або відчуження частки за заздалегідь визначеною ціною і / або в разі настання визначених у договорі обставин, обов’язок утриматися від відчуження частки до настання певних обставин;

– порядок здійснення дій, пов’язаних з управлінням ТОВ / АТ, припиненням діяльності, виділенням;

– умови або порядок визначення умов, при яких учасник товариства – сторона договору має право або зобов’язаний придбати або здійснити відчуження частки в статутному капіталі.

Даний перелік не є вичерпним.

Однак, з огляду на сформовану судову практику, відповідно до якої законодавчо визначено порядок регулювання корпоративних відносин має імперативний характер, питання про можливість врегулювання в корпоративному договорі питань, прямо не передбачених у законі, залишається дискусійним. Так, законопроект не встановлює можливості підпорядкувати корпоративний договір іноземного права або передати спір, що випливає з корпоративного договору на розгляд арбітражного суду.

У проекті закону прямо встановлено, що корпоративний договір не може встановлювати обов’язок його сторін голосувати відповідно до вказівок органів управління такого ТОВ / АТ, за винятком випадків, коли учасник товариства одночасно входить до складу органу управління.

УМОВИ КОРПОРАТИВНОГО ДОГОВОРУ

Корпоративний договір може бути як строковим, так і безстроковим, оплатним або безоплатним.

Корпоративний договір є конфіденційним, інформація про його зміст не підлягає розкриттю, якщо інше не передбачено в самому договорі. При цьому одна зі сторін корпоративного договору зобов’язана протягом 3 робочих днів з дати його укладення повідомити ТОВ / АТ про укладення такого договору, вказавши його боку і термін дії.

Також в корпоративному договорі можуть бути встановлені способи його забезпечення і заходи цивільно-правової відповідальності сторін за порушення. При цьому, порушення договору про корпоративне управління не є підставою для визнання недійсними рішення органів ТОВ / АТ.

ПРАВО ВИДАЧІ БЕЗВІДКЛИЧНОЇ ДОВІРЕНОСТІ

З метою виконання зобов’язань за корпоративним договором або забезпечення виконання таких зобов’язань законодавець встановлює право видачі «безвідкличної довіреності за корпоративними правами».

Для безвідкличної довіреності характерно:

– видача довіреності стороною корпоративного договору;

– закінчення строку дії довіреності з настанням певного моменту в часі або умов;

– обмеження можливості її припинення (відгук)

– заборона передоручення (якщо інше не передбачено в самому дорученні)

– нотаріальне посвідчення.

Довіритель в безвідкличної довіреності має право вказати:

– заборона на відгук довіреності до закінчення терміну її дії без згоди представника господарського товариства;

– можливість відкликання довіреності у випадках, прямо передбачених довіреністю;

– можливість відкликання довіреності після припинення зобов’язання для виконання або забезпечення якого, така довіреність була видана.

На відміну від «звичайної довіреності» головною функцією безвідкличної довіреності є забезпечення виконання зобов’язання. Наприклад, коли сторони корпоративного договору домовилися голосувати на загальних зборах певним чином, одна сторона видає іншій стороні безвідкличну довіреність на голосування від її імені на загальних зборах учасників товариства. Якщо сторони домовилися утриматися від відчуження своїх часток в статутному капіталі, вони можуть обмінятися безвідкличної довіреності на вчинення дій, пов’язаних відчуженням таких часток.

УКЛАДАННЯ ОПЦІЙНОГО ДОГОВОРУ

На окрему увагу заслуговує питання про укладення опціонної угоди, який був передбачений в початковій редакції законопроекту № 4470. Предметом опціонного договору виступало вимога здійснити дії в майбутньому, а за право бути висунутим такого вимоги передбачалася виплата винагороди.

Прийнята редакція Закону не апелює до поняття «опціонний договір», але при цьому застосовує деякі його елементи, впроваджуючи механізм «придбання» права розірвати укладений договір купівлі-продажу в односторонньому порядку. Так, сторони договору купівлі-продажу можуть укласти «угоду», що одна сторона отримує від іншої сторони право розірвати основний договір в односторонньому порядку. При цьому Закон встановлює презумпцію розірвання договору купівлі-продажу, в разі якщо сторона, яка отримала право розірвати такий договір, не висуне вимогу про його виконання протягом певного терміну.

Крім того, Сторони можуть погодити розірвання договору з настанням певних умов або здійсненням стороною договору певних дій.

Варто звернути увагу, що норма, яка встановлює право на придбання права розірвати договір купівлі-продажу вноситься до Цивільного кодексу і безпосередньо не прив’язана до корпоративних договорів. Так, дана норма може застосовуватися до всіх договорів купівлі-продажу, незалежно від того, що є їх предметом.