Ваш надійний лоцман в бурхливому морі законодавства

Фіксація цін на товари й послуги у доларовому еквіваленті

У зв’язку з виданням Державною інспекцією з контролю за цінами листа № 200/7-6/6148 від 3 грудня 2009 року, в якому Інспекція наполягає на неприпустимому вираженні цін на
товари і послуги у доларовому еквіваленті, пропонуємо Вашій увазі аналіз цього питання з нашими коментарями.

Загальні положення

Перш за все, зазначимо, що лист від 3 грудня 2009 року не є першим листом, в якому Інспекція висловлює подібну думку. Проаналізувавши листи Інспекції за останні 10 років, ми виявили ще чотири подібних листи, перший з яких виданий в грудні 2001 року, а останній датований серпнем 2009 року.1

У всіх вищезгаданих листах Інспекція посилається на положення Постанови Кабінету Міністрів України № 1998 «Про вдосконалення порядку формування цін» від 18 грудня 1998 року (надалі – «Постанова № 1998»). Разом з тим, питання формування цін в договорах (контрактах) також регулюються Законом України «Про ціни і ціноутворення» (надалі – «Закон про ціни»), Цивільним та Господарським кодексами України (надалі – «ЦК України» та «ГК України» відповідно).

Історія питання

Нагадаємо, що причиною видання Постанови № 1998 стала різка девальвація гривні у вересні-жовтні 1998 року2 . Про це, власне кажучи, згадується і в преамбулі зазначеної Постанови. З цієї причини пунктом 1 Постанови № 1998 справді було встановлено, що формування, встановлення та застосування суб’єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Цей же пункт дозволяв враховувати ціни в доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.

Разом з тим, на момент видання Постанови в Україні діяв Цивільний кодекс УРСР 1963 року, який передбачав, що грошові зобов’язання повинні бути виражені в «радянській валюті», а вираження і оплата грошових зобов’язань в іноземній валюті допускається лише у випадках та в порядку, встановленими законодавством Союзу ССР 1 .

З 1 січня 2004 року в Україні набули чинності Цивільний і Господарський кодекси, які по-різному регулюють питання щодо можливості вираження грошових зобов’язань в іноземній
валюті. Так, згідно зі статтею 524 «Валюта зобов’язання» ЦК України, зобов’язання має бути виражене в грошовій одиниці України — гривні. Сторони можуть виразити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. У той же час, стаття 198 ГК України передбачає, що грошові зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Разом з тим, стаття 189 ГК України передбачає, що ціна є істотною умовою договору і визначається в гривнях.
Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть виражатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Повноваження Інспекції з тлумачення законів та інших нормативно-правових актів

Аналізуючи листи Інспекції щодо цін, не можна не відзначити, що правовий статус Інспекції визначений Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1819 від 13 грудня 2000 року (надалі – «Положення»).

Згідно з Положенням, Інспекції не надано право тлумачити нормативні акти з питань ціноутворення або видавати нормативні акти з питань ціноутворення. Закон про ціни і ціноутворення, що регулює питання здійснення контролю за цінами, також не наділяє Інспекцію подібними повноваженнями. Необхідно зазначити, що згідно зі статтею 13 Закону про ціни державний контроль за цінами здійснюється при встановленні та застосуванні державних фіксованих і регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їхнього застосування та дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Також нагадаємо, що листи Інспекції (як і листи інших міністерств і відомств) не є нормативними актами, а являють собою лише висловлення думки Інспекції з конкретного питання. Нагадаємо, що згідно пункту 1 Положення Державна інспекція з цін є урядовим органом, який діє в системі Міністерства економіки. У зв’язку з цим, вважаємо необхідним звернути увагу на лист Мінекономіки № 3804-25/544 «Щодо використання іноземної валюти» від 20 жовтня 2009 року. У вказаному листі Мінекономіки із посиланням на статтю 524, 533 ЦК України приходить до висновку, що «при визначенні ціни договору сторони можуть визначити її як еквівалент в іноземній валюті, в той же час використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку і на умовах, встановлених законодавством з цих питань».

Судова практика з питань вираження цін у доларовому або іншому еквіваленті

Проаналізувавши судову практику, ми дійшли висновку, що господарські суди йдуть шляхом визнання можливості вираження зобов’язання в іноземній валюті з посиланням на статті 524 та 533 ЦК України. Наведемо кілька прикладів із судової практики з цього питання.

Так, у справі №3/285/05 за позовом ТОВ «Астон Індастріал» до ВАТ «Агроекспорт», залишаючи чинним рішення суду першої і апеляційної інстанцій, Вищий господарський суд України зазначив:

«Проаналізувавши пункт 1.5. договору позики (новація) від 10.05.2005 р., суди дійшли правильних висновків про те, що ВАТ «Агроекспорт» зобов’язалось перед ТОВ «Астон Індастріал» сплатити суму боргу та відсотків у грошовій одиниці України (гривні), грошовий еквівалент якої визначений в іноземній валюті. В силу статті 524 ЦК України, зобов’язання має бути виражене в грошовій одиниці України — гривні. Разом з тим, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. З урахуванням викладеного, суди обґрунтовано спростували безпідставні твердження відповідача про наявність підстав для визнання договору позики недійсним, на які ВАТ «Агроекспорт» посилалося під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій» 1 .

У справі № 4/644-12/105 за позовом ТОВ «Шюринг Україна» до ТОВ «АВЕРС», залишаючи чинним постанову Львівського апеляційного господарського суду, Вищий господарський
суд зазначив:

«Відповідно до статті 524 ЦК України «Валюта зобов’язання», зобов’язання має бути виражене в грошовій одиниці України — гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Ця стаття міститься в главі 47 «Поняття зобов’язання» ЦК України. Разом з тим, згідно зі статтею 533 ЦК України, виконуватися грошове зобов’язання повинно в гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. За таких обставин, Львівський апеляційний господарський суд дійшов юридично правильного висновку про відповідність оспорюваного правочину вимогам законів у частині визначення валюти зобов’язання та відсутності боргу відповідача за отримане за вказаним договором обладнання, правильно застосував частину 2 статті 189 ГК України та частину 2 статті 524 ЦК України та обґрунтовано відмовив у позові»2.

Говорячи про судову практику, не можна не згадати про Оглядовий лист Вищого господарського суду України № 01-8/870 «Щодо практики вирішення суперечок, пов’язаних з розрахунками» від 26 липня 2002 року (надалі – «Оглядовий лист»). У пункті 1 Оглядового листа ВГСУ з посиланням на конкретну судову суперечку зазначає: «Вираження у договорі грошових зобов’язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює врахування індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов’язаних із знеціненням валюти боргу».

Таким чином, судова практика підтверджує правомірність застосування статей 524 та 533 ЦК України, які прямо передбачають можливість вираження грошового зобов’язання в іноземній валюті.

ВИСНОВКИ

Чинне законодавство України не містить єдиного підходу в питанні вираження грошових зобов’язань в іноземній валюті. Не викликає сумніву, що висловлювати ціну на товари і послуги в доларовому або іншому еквіваленті можна при укладанні договорів (контрактів) з нерезидентами.

Що стосується договорів між резидентами України, ми рекомендуємо обережно підходити до цього питання і не висловлювати грошові зобов’язання в іноземній валюті без зайвої необхідності в силу вищевказаної думки Інспекції з цін. Якщо ж це відбувається, необхідно включати до договору фразу про те, що розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті Україні — гривні. Разом з тим, вираження зобов’язання в іноземній валюті між резидентами не може бути підставою для визнання договору (контракту) недійсним, що і підтверджується вищенаведеною судовою практикою.

______________________________________________________________________________

1 Див. лист № 32/3-10/918 від 07.12.2001 р.; лист № 32/3-10/910 від 04.10.2002 р.; лист № 32/3-7/1889 від 06.10.2003 р.; лист № 200/7-10/3269 від 06.08.2009 р.
2 Для довідки: курс гривні до долара США на 01.09.1998 р. становив 225 UAH / 100 USD, а станом на 31.10.1998 р. вже 342,60 UAH / 100 USD.
1 Див. статтю 169 ЦК УРСР.
1 Див. постанову Вищого господарського суду України у справі № 3/285/05 від 16.08.2005 р.
2 Див. постанову Вищого господарського суду України у справі № 4/664-12/105 від 15.02.2007 р.